стосувалося тiльки моєї пристрастi, тiльки тiєї Лолiти, котра несхитно
вiдбивалась у моїй кровi. Лолiту ж, пiдвздошнi кiсточки якої ще не
випнулись, Лолiту досяжну сьогоднi для мого обiймання й вдихання, для мого
слуху й зору, Лолiту рiзко-голосу й блискуче-русяву, з вирiвняним спереду й
хвилястим з бокiв, а ззаду локонами звисаючим, волоссям, Лолiту, в якої
шийка була така гаряча й липка, а лексикончик такий вульгарний - "огидно",
"пресмачно", "перший сорт", "типчик", "дрипчик" - цю Лолiту бiдний Катулл
мусив був утратити навiки.
Як же в такому разi менi прожити без неї два мiсяцi - лiтнi, безсоннi?
Цiлих два мiсяцi, витягнутих з двох позосталих рочкiв нiмфетства! Либонь - я
розважав - перебратись менi в похмуру, старомодну панну, вайлувату
мадемуазель Гумберт, та поставити свiй намет бiля табору "Ку" в надiї, що
його червонi вiд сонця нiмфетки зажебонять: "Ах, зволiймо прийняти до свого
гурту цю втiкачку з глибоким голосом!" та й потягнуть до свого багаття
сумовиту, всмiхнену несмiливицю Berthe au Grand Pied. Берта роздiлить койку
з Долорес Гейз!
Дозвiльнi, сухi сни. Двом мiсяцям краси, двом мiсяцям нiжностi,
судилось бути навiки розтрiньканими, i я не мiг вдiяти з цим нiчого, mais
rien.
Одну краплю рiдкiсного меду цей четвер все ж таки зберiгав для мене в
своїй жолудевiй чашi. Панi Гейз повинна була вiдвезти дочку в табiр
рано-вранцi, й коли рiзнi звуки, пов'язанi з вiд'їздом, долинули мене, я
скотився з лiжка й висунувсь у вiкно. Внизу пiд тополями авто вже
торохкотiло. На тротуарi стояла Луїза, притуливши до очей руку, наче
маленька мандрiвниця вже вiддалялась у низький блиск ранкового сонця. Цей
жест виявився передчасним. "Поквапся!" крикнула Гейзиха, що сидiла за
кермом. Моя Лолiта, котра вже вполовину влiзла в автомобiль i взялась була
захлопнути дверку, опустити за допомогою гвинтової ручки вiконне скло,
помахати Луїзi й тополям (анi її, анi їх Лолiтi не суджено було знову
побачити), перервала течiю долi: вона глянула вгору - й кинулась назад у дiм
(причому мати шалено горлала їй навздогiн). Мить по тому я почув ходу моєї
коханої, яка бiгла сходами вгору. Серце менi збiльшилось в об'ємi так
сильно, що аж трохи не затулило весь свiт. Я пiдтягнув пiжамнi штани й
розiпнув дверi; водночас добiгла до мене моя Лолiта, тупаючи, пихкаючи,
вбрана в свою найтонкiшу сукню, й ось вона вже була в моїх обiймах, та її
безвиннi вуста танули пiд хижим тиском темних чоловiчих щелеп - о, моя
трiпотлива привабо! Наступної митi я почув її - живу, незґвалтовану - з
грюкотом збiгаючу вниз. Течiя долi вiдновилась. Втягнулась золотава голiнка,
автова дверка захлопнулась - привiдкрилась i захлопнулась мiцнiше - i
водiйниця воза, рiзко правлячи кермом, супроводжуючи гнуттям гумово-червоних
губ свою гнiвну нечутну промову, умчала мою привабу; мiж тим як не помiчена
нiким, окрiм мене, мiс Вiзавi, хвора стариця, яка мешкала навпроти,
спокволу, але ритмiчно махала зi своєї виноградом оповитої веранди.
16.
Западина моєї долонi ще сповнена була гладкого, як слонова кiстка,
вiдчуття ввiгнутої по-дитячому спини Лолiти, клавiшної слизькостi її шкiри
пiд легкою сукнею, яку моя мнуча рука змушувала їздити вгору й униз, поки я
тримав дiвчинку. Я кинувся в її неприбрану кiмнату, вiдкрив дверi шафи й
заринувся в купу її ношеної бiлизни. Особливо закарбувалась одна рожева
тканина, потерта, подрана, злегка пахнуча чiмсь їдким уздовж шва. Саме нею я
оповив велике, напружене серце Гумберта. Вогняний хаос уже пiдступав у менi
до краю - однак менi довелося все кинути й поспiшно оговтатись, тому що в цю
мить дiйшов до моєї свiдомостi бархатистий голос служницi, яка тихо кликала
мене зi сходiв. Вона мала, за її словами, доручення до мене, й увiнчавши моє
автоматичне "дякую" зичливим "нема за що", добра Луїза залишила
дивно-чистий, без марки й помарки, лист в моїй тремтячiй руцi.
"Це - визнання: я вас кохаю" - так починався лист, i впродовж одної
покривленої секунди я прийняв цей iстеричний начерк за кривулi школярки:
"Днями, в недiлю, пiд час служiння (до речi хочу здоганити вам,
негарному, за вiдмову прийти подивитись на чудовнi новi розписанi вiкна
нашої церкви), так, у цю недiлю, так недавно, коли я запитала в Господа
Бога, що менi робити, менi було сказано вчинити отак, як дiю тепер. Iншого
виходу немає. Я вас кохаю з першої хвилини, як побачила вас. Я палка та
самотня жiнка, й ви є любов мого життя.