— Бракує якогось із «Зодіаків»?
— Ні, — визнав жандарм.
— Ви знайшли якийсь човен біля острова?
— Ще ні, але ми до нього доберемося, це питання кількох годин.
Ерван обвів поглядом усіх трьох:
— Попри те, що жоден із «Зодіаків» не було викрадено, і попри те, що жодного іншого плавзасобу не знайшли, ви стверджуєте, що Вісса поплив на човні, щоб сховатися і уникнути знущань?
— «Ви стверджуєте»? — повторив ле Ґен. — Та це ж правда, чорт забирай!
Він вимовив ці слова з особливим натиском, безперестанку кліпаючи своїми зморшкуватими повіками.
Ерван вирішив змінити тему:
— Хто був у курсі повітряних маневрів, які мали місце у суботу вранці?
— Ніхто.
— Навіть ваше керівництво?
Верні підвівся і поліз до кишені.
— Ще кави?
Військові кивнули. Невеличка пауза була дуже доречною. Вони не очікували, що перше опитування буде таким прискіпливим. Кріпо пішов разом з Верні до бару.
— Неможливо бути в курсі цих маневрів, — трохи тихіше додав Аршамбо. — Така інформація не підлягає розголошенню, а рішення приймають на дуже високому рівні.
Він розпахнув дощовик. Його довжелезні ноги, підібгані під пластикове крісло, безперервно посмикувалися.
— Звідки взялися літаки, що вели вогонь? — спитав Ерван.
— Був лише один постріл. «Рафалі» злетіли з авіаносця «Шарль де Голль».
— Де він зараз знаходиться?
— Наразі він на якорі трохи північніше наших берегів, за десяток миль.
— Чи існує який зв’язок між «Кервереком» і авіаносцем?
— Лише один: адмірал ді Ґреко.
— Хто це?
— Начальник штабу К-76. Він також має якісь повноваження на «Шарлі де Голлі». Він курсує туди й назад між двома пунктами.
— Де він тепер?
— На борту авіаносця.
Тож Ерванові доведеться навідатися на один з найпотужніших військових кораблів у світі. Наразі неможливо сказати, чи ця перспектива викликала у нього захоплення, чи навіювала смертельну нудьгу.
Новий поворот:
— Хіба не є небезпечним влаштовувати такі маневри поблизу берегів зі стількома туристами?
— Сірлінг закритий для відвідувачів. Це найвіддаленіший військовий полігон у Бретані. Усе під контролем, командире.
— Зробіть мені ласку, припиніть мене так називати. По-перше, я не є вашим командиром. По-друге, я не маю жодного стосунку до війська.
— Гаразд, ко… — Аршамбо з’їв закінчення фрази. — Умов безпеки було цілком дотримано. Інакше ніхто б не стріляв.
— Усе перевірили безпосередньо перед операцією?
— Авжеж. Як належиться, був оглядовий виліт гелікоптера.
— Розкажіть мені про місце злочину.
Це слово змусило підскочити усіх трьох. Ерван спохватився:
— Про місце пригоди.
— Як я вже вам писав, — сказав Верні, — це команда фахівців з балістики виявила… рештки. Хлопці з поховального бюро прибули пізніше, через дві години, і зібрали усе, що можна було позбирати. Наскільки мені відомо, п’ять чи шість… частин.
— Чи проводили докладне обстеження місцевості?
— Звісно.
— Чи була на місці команда судмедекспертів?
— Без потреби. Військові фахівці зібрали дуже точні дані. Це їхня робота.
— Їхня робота оцінити уламки, а не людські останки.
Жандарм вирішив не реагувати. Він відкрив портфель і дістав фотографії:
— Киньте оком. Ви побачите, що вони добре попрацювали.
На місці влучання ракети була діра метрів п’яти в діаметрі, заповнена водою. Від бункера нічого не залишилося: уламки порозкидало на декілька метрів навкруг. Військові фахівці позначили ці місця жовтими прапорцями. Інші, з синіми мітками, безперечно вказуючи на фрагменти тіла людини, були розкидані на випаленій траві. На жодному з фото не було фактичних останків Вісси.
— Ми можемо бути переконані, що тіло лише одне?
— Як це?
— Чи могли рештки належати двом різним людям?
Ле Ґен видав смішок. Нервовий смішок, сповнений зневаги, який наче говорив за себе: «Ого, ну й фантазія у фліка».
— На що ви натякаєте? — викинув він.
— Ні на що. Це моя робота припускати усі можливі варіанти.
— Якщо ви приїхали сюди, щоб розворушити гівно, якого немає, ми не зможемо вам допомогти.
Ерван не опускав очей. Запало напружене мовчання, наче підпалили вогнепровідний шнур бомби.
— Коронер такої гіпотези не висував, — знову висловився Верні, аби збити напругу, — зрештою, можете самі його розпитати.
— Повернемося до ночі, коли сталася пригода: чи заходив Вісса до своєї кімнати?