— А чого ви чекали? — дивувався Мішель Клемант. — Це все, що я можу запропонувати. Варіант із запчастинами. І ще, ось там поруч взагалі суцільний фарш.
Патологоанатом відкинув покривало з першого столу — рештки Вісси займали два столи. У світлі хірургічних ламп можна було розпізнати кисть, обрубок торса і частину кінцівки — обгорілі з розшматованими краями.
Подолавши відразу, Ерван змусив себе уважно їх роздивитися. Під час вибуху бункер і молода людина буквально перетворилися на одну суцільну суміш. Деякі пошматовані фрагменти мали купу металевих уламків. Інші — дрібне каміння. Одна деталь наводила жах: він помітив на внутрішньому боці відірваного зап’ястя татуювання у вигляді хреста. Пригадав собі, що це характерний знак православних коптів. Мабуть, батьки Вісси мають такі самі…
— Це практично все, що було, — підсумував Клемант. — Однак окремі частини вже неможливо скласти докупи: надто обгорілі, перемелені, а також поїдені крабами і морськими птахами.
Медик явно любив пограти у циніка. Його зовнішність лише сприяла цьому: привітне обличчя, високі зморшки, сивувате волосся, халат поверх елегантного вбрання — вельветові штани, пуловер «Ральф Лорен» з V-подібним вирізом, сорочка у ніжно-блакитну смужку, хлопець годився на телебачення, у ролі головного лікаря-спокусника — what else?[9]
— На мою думку, ракета вибухнула всередині блокгауза. Вибухову хвилю підсилив закритий простір.
Ніхто йому не відповів. Завмерлі у наляканих позах. Кожен мав халат, хірургічні рукавички і паперову шапочку на голові. Один лише ле Ґен крутився навкруги столу, щоб робити свої фотографії. І виглядав найменш стурбованим. Концентруючись на виборі ракурсів, він забував, що насправді було перед його очима.
— Усі шматки було пронумеровано на місці, — продовжив Клемант.
Він простягнув руку до комп’ютера на консолі і натиснув клавішу «пропуск». На екрані з’явився план місцевості: очевидно, зображення діри від ракети з цифровими позначками навколо — розкидані на території острова рештки бідолашного Вісси. Нове натискання клавіші: на екрані з’явилося схематичне зображення силуету людини у повний зріст, вигляд у профіль, лицем і зі спини. Наразі лише деякі частини було позначено цифровими маркерами.
— Всього хлопці зібрали дванадцять шматків, не рахуючи дрібних останків, змішаних з подрібненим камінням. Зараз я саме хочу їх віртуально позначити на цій схемі. Потім я подивлюся, що можна зробити з реальними рештками. Років дванадцять тому я був залучений до розслідування двох подібних випадків. Вибух на підприємстві з виробництва хімічних добрив у Тулузі і пожежа у тунелі Мон-Блана. Зрештою, слід подбати, щоб батьки цього не бачили.
Ерван знову повернувся до свого припущення:
— Чи ми можемо бути впевненими, що немає іншого тіла?
— Перепрошую?
— Чи не може бути серед цих останків таких, що належать іншому трупові?
— Хіба безрукому і безногому: зайвих стіп і кистей у мене немає.
Ерван погодився. Ще одна дурня. Екстраполяція дуже небезпечна для фліка. Думка завжди випереджає розвиток розслідування. Медик загорнув покривало, напруга у приміщенні спала, і Ерван — фізично — відчув полегшення.
— У такому разі, — продовжив він, — що може нам дати розтин?
— Небагато. Я вам повторюю: я маю намір лише позбирати докупи шматки тіла для поховання.
— А що скажете стосовно ймовірних причин смерті?
— Якщо хочете подробиць, достатньо почитати характеристики ракети.
— Година настання смерті?
Медик роздратовано подивився на Ервана.
— Є точний час пострілу. Що вам ще потрібно?
— Я хочу бути впевненим, що Вісса Савірі був живий на момент вибуху. Ви запланували токсикологію?
— Безглуздя. Ви як думаєте? Що він від отруєння помер? В кожному разі мені потрібен шлунок для такого дослідження. Більшість органів згоріла.
— А патологоанатомічний аналіз?
— Для його проведення потрібно три тижні.
— У вас є можливість встановити точний час смерті?
— Немає. Беручи до уваги стан останків, можна забути про трупне задубіння. Стосовно трупних плям, я вам нічого не зможу намалювати.
Ерван змінив курс розмови, рішучість брала верх над ніяковістю:
— Надто багато металевих уламків.
— Добре підмітили, пане слідчий, — сказав Клемант саркастичним тоном. — Це не лише уламки бетону. Я гадаю, що ракета містила шрапнель або щось подібне. Треба було б провести аналіз металевих частинок, але я не маю права це робити.
Судовий медик рухом голови вказав на солдатів, наче передаючи м’яча.