Ферніо сидів у глибині з кавою на столі. Під бушлатом моряка він все ще мав комбінезон з кольоровими нашивками і шевронами, від чого скидався на стару валізу. Ерван привітався, сів навпроти нього і відкрив свій ноутбук. Він мовчки почав робити якісь нотатки, наче був сам. Врешті попросив пілота розповісти свою версію фактів.
З перших відповідей він зрозумів, що має справу з якимсь андроїдом, позбавленим почуттів. Ферніо не виявляв ані жалю, ані суму з приводу загибелі молодого хлопця, якому було двадцять два роки, і тіло якого перетворилося на кашу від ракети, яку той сам випустив. Здавалося, що він навіть не має власної думки стосовно цього.
Його розповідь про події була короткою, всього кілька слів. Субота, 8 вересня, 7:10, зліт з «Шарля де Голля». Вогневий рубіж — острів Сірлінг. Ціль невідома. Разом з двома іншими «Рафалями» Ферніо як оперативний пілот і командир групи зробив кілька кіл над островом, чекаючи на накази. Щойно ціль було ідентифіковано, йому залишалося просто запустити попередньо налаштовану програму — кожен потенційний постріл потребував окремо визначеної послідовності дій. Ракета вразила ціль. «Рафаль» перейшов у режим форсування тяги — потужне прискорення, якщо Ерван правильно зрозумів. Посадка на палубу «Шарля де Голля» о 7:38. Згідно з показами комп’ютерів, радарів і порядком субординації, завдання було цілком успішно виконано.
— Мені нема що додати, — підсумував пілот. — У цій історії я лише одна з ланок ланцюга. Ведені літаки прикривали ззаду, контрольний радар сканував повітряний і наземний простір, технічні фахівці аналізували кожен параметр. Не кажучи вже про вище командування, яке щосекундно відслідковувало хід польоту. — він підвівся і застібнув блискавку своєї куртки. — Якщо є хтось відповідальний за це, шукайте їх на землі. Поміж ідіотів, які дозволили тому бідоласі-новачку сховатися на острові.
— Не тікайте.
— Ми марнуємо час. І ви, і я.
— Ви можете змарнувати набагато більше.
Пілот нахилився до Ервана. Фізично цей чоловік відповідав своїй манері говорити: поголені скроні, квадратні щелепи, регулятор емоцій скручений на «нуль».
— На що ви натякаєте? — стиха спитав він.
— Я ні на що не натякаю. Наразі ви підозрюваний у ході розслідування неумисного убивства військовослужбовця. Мені слід було б зараз, тут, взяти вас під варту до отримання попередніх висновків розслідування. Тож сядьте на місце, перш ніж тон нашої розмови не змінився по-справжньому.
Пілот вже відкрив було рота, щоб загорланити, але схаменувся і посміхнувся. Ерван чітко бачив, як той холоднокровно відновив контроль над собою.
— Дуже добре, — покірно поступився Ферніо. — Ставте ваші запитання.
— У контексті якої офіційної процедури ви виконували це завдання?
— Щороку пілоти проходять кваліфікацію «повітря-земля». Це водночас і перевірка, і практичне тренування. Як командир авіаланки я не є винятком із правила.
— Скидається, що ви зовсім не засмучені тим, що сталося.
— Повторюю, я не маю до цього жодного стосунку. Я виконував накази у заданих умовах. Якщо мені надавали інформацію, яка не відповідає дійсності, це вже їхній цирк. Я не можу бути одночасно за штурвалом літака і на землі, щоб переконатися, чи у зоні дотримано безпеки. Кожен робить свою справу.
Ферніо мав стовідсоткову рацію, але Ерван мав охоту його подратувати:
— Ви дієте там, де скажуть і як скажуть.
— Як і ви. Якщо хочете побавитись у вільних стрільців, не варто обирати ані службу у війську, ані державну службу.
— Ви стріляли по бункеру, так чи ні?
— Ні. Ви хоч слухаєте, що я говорю? Усе комп’ютеризовано, я ж уже пояснив. І політ, і вогонь. Після того, як база ідентифікувала ціль, далі справу роблять комп’ютери.
— Хто вирішує, яку ціль знищувати?
— Ніхто. Програма робить випадковий вибір мішені для пострілу. Інфо надходить в останню мить.
— Якби стало відомо, що у бункері є людина, ви б мали можливість зупинити операцію?
— Звісно. Є кнопка, яка дозволяє усе припинити: «Негайний вихід». Можна також вимкнути автопілот.
— Розкажіть мені про ракету, яка знищила бункер.
— Припиніть казати «бункер». Моєю ціллю був тобрук.[14]
— Якого типу ракету ви випустили?
— Ви ще не говорили з моїми командирами?
— Ще ні.
— Вам слід було б почати з них. Я не можу нічого вам казати. Військова таємниця. До того ж, я нічого не знаю. Ніколи точно невідомо, які властивості має ТБЗС.
— Має що?
— Трасувальний бронебійно-запалювальний снаряд.