— Що відбувалося на майданчику перед ангарами?
— Нам зав’язали очі і почалося «помазання»: тухлі яйця, сир, каналізаційні відходи, моторна олива, екскременти… Потім нас змусили повзати по землі.
— Із зав’язаними очима?
— Так, увесь час.
— Скільки це тривало?
— Неможливо сказати.
— Далі?
— Нас бігом штовхали до ангару.
Ерван розгорнув карту території аеродрому, яку йому дав Верні. Вздовж кожної злітної смуги стояли будівлі. Було вказано кількість літаків, які там перебували, а також моделі і номерні знаки.
— До якого з них?
— Поняття не маю. У нас ще були пов’язки на очах.
— Коли їх зняли з вас?
— Всередині. Це було жахливо. Вони завісили вікна чорним брезентом. Усе освітлювалося смолоскипами. На стінах були графіті. Матюки, свастики. А також висіли туші, свинячі голови, барани на палях. Сморід був жахливий.
Марно цікавитися, чи вони встигли все прибрати, Ерван був впевнений у цьому.
— Які були накази?
— Спершу ми нічого не розуміли. Вони кричали всі одночасно. Нам знову довелося віджиматися на руках, але цього разу вони сіли верхи. Коли ми повзли, копали нас ногами і сипали на голову всяке сміття. Вони назвали це «коло поту».
Посилання на кола пекла з «Божественної комедії». Ці лиси здавалися йому на диво освіченими. Ерван далі робив нотатки.
— Скільки часу це тривало?
— Поняття не маю. У нас не було годинників. Однак, здавалося, це ніколи не закінчиться.
— І ніхто не протестував? Ніхто не відмовився робити ці вправи?
— Особливого вибору не було.
З нового рядка.
— В кінці нас знову вигнали на вулицю і змусили, з руками на потилиці, як арештантів, повзти на колінах до ями, наповненої відходами. Потім нас вишикували рядком для бенгальських вогнів.
— Що це було?
— Тренувальні гіпсові гранати, які вибухали під ногами.
— Когось поранило?
— Ні. Просто на додачу до гівна і всього іншого, нас покривало пилюкою.
— Далі?
— Ми перейшли до другої дії: «коло полювання»…
Ерван зробив собі помітку у кутку екрана: «перечитати Данте».
— А які правила?
— Година, щоб сховатися у ландах. Після чого вони розпочинають пошуки з пейнтбольними пістолетами…
— О котрій це було?
— Не знаю, я ж казав. Вже була ніч. Ми кинулися бігти, — він глузливо посміхнувся. — У певному сенсі ми хоч зігрілися.
— Ти побіг сам?
— Спершу нас розділили.
— І де ти ховався?
— Я добіг до берега і знайшов там бухточку. Впхався між двох скель, сховавшись від вітру. За якийсь час мене там хапнули. Вони мали ріжки, як на стадіонах, і дзвіночки. Я кинувся тікати, але це був гальковий пляж. Підвернув ногу і впав, вони почали стріляти, — він відгорнув комірець своєї бездоганно чистої сорочки: на шиї і ключиці залишилися сині і червоні сліди. — Ця огидна фарба не змивається.
Патологоанатом не згадував про такі сліди на тілі Вісси.
— У вас були якісь засоби для орієнтування вночі?
— Жодних.
— А як ти знайшов берег?
— З моря дув вітер, було чутно шум хвиль.
— Коли ви розсіялися по ландах, Вісса був з вами?
— Апріорі так, але було важко когось впізнати. Ми були в гівні.
— А мисливці? Коли вони тебе впіймали, вони ще мали свої маски?
— Ні. Вони мали підсилену оптику.
— Де вони взяли таке обладнання?
— В арсеналі, ясна річ.
Якщо К-76 забезпечив ці дурні ігри спеціальним спорядженням і якщо буде доведено, що екіпіровані таким чином солдати убили Віссу Савірі, це робить армію опосередкованим співучасником злочину. Ще одна гарна новина для полковника Венка.
— Окрім фарби, тебе били?
— Ні. Після того, як поцілили пейнтбольними кульками, група лисів жбурнула мене до ангара, і я чекав там до ранку.
— Сам?
— Ні. Потроху вони виловили усіх пацюків: поскидали, наче мішки з картоплею, до пакгауза.
— Що було потім?
— На світанку вони приготували нам сніданок.
— Підозрюю, про каву і круасани не йшлося.
Курсант знову дурнувато посміхнувся. Черговий спалах твердолобого ідіотизму.
— Сухий корм для собак і паштет для котів. А також гострий перець. Після цього ні води, нічого. Горло пекло вогнем…
— О котрій стало офіційно відомо про зникнення Вісси?
— Серед лисів з’явилася загальна розгубленість, паніка. Вони вибігали, забігали, вибігали знову. Говорили між собою пошепки. Щось пішло не так. Когось бракувало.