— Я не голодна, — сказала Ґаель, відсуваючи стілець.
— Сиди!
Вона нічого не відповіла і встала з-за столу. Боятися було нічого: Морван ніколи не піднімав руку на своїх дітей. Образи і стусани — це для їхньої матері.
— Ґаель, я тебе попереджаю…
Вона показала йому середній палець і зникла. Лоїк з напівзаплющеними очима нечутно засміявся, наче з-за скляної перегородки. Меґґі повернулася на кухню. Малі сиділи мовчки і виглядали заінтригованими цим загадковим жестом.
Ерван вчепився пальцями у бильця крісла. Нічого не змінилося: він один був у стані бойової готовності, він один нервувався за всіх. Завжди готовий втрутитися, вступити у боротьбу проти сил зла свого клану. Це був Цербер, охоронець брами до пекла.
І, наче на підтвердження цього, Морван вигукнув:
— Ерване, до мого кабінету.
Лігво Старого було загромаджене екзотичними меблями і всякими предметами (здебільшого з Конго), вигляд яких викликає занепокоєння. Tут були гнуті табурети, крісла зі спинками з плетеної шкіри, каганці, зроблені з наконечників списів… На полицях — маски, фігурки, амулети грі-грі, здавалося, вирізьблені з одного і того самого кошмару. Голови з пащами, повними гострих зубів, заґратовані очі, жінки з цицьками убивчого розміру…
Родзинкою цієї колекції, на повному серйозі, був ряд фігурок, проштриканих металевими наконечниками, уламками пляшок із закривавленими ланцюжками, клаптиками і пір’їнами: мінконді з Майомбе, що у Нижньому Конго. Ці зображення — зброя проти чаклунів і їхніх чарів. Морван часто пояснював синові, як це працює: нґанґа, знахар, проштрикує фігурку цвяхом чи уламком скла і таким чином активує її.
Ці статуетки ховали в собі й інше призначення: вони надихнули серійного убивцю, якого Ґреґуар схопив у 1971 році. Убивця перетворював свої жертви на обрядові фігурки, нашпиговані сотнями цвяхів, уламками дзеркалець і заліза. Ерван був переконаний, що його батько поцупив ці скульптурки із самого лігва злочинця…
Ґреґуар скинув піджак. Навіть у неділю він вбирав ніжно-блакитну сорочку від Шарве з білим комірцем, чорну краватку, старомодні підтяжки у формі перевернутої «Y». Він всівся за свій робочий стіл у крісло з високою спинкою і двома головами антилоп нагорі.
— Тобі говорить щось назва Керверек?
— Ні.
— Така собі місцина поблизу Бреста.
— Ще одна колиска нашої родини?
— Не клей дурня. Там є військово-морське авіаційне училище. Я тебе відправлю туди завтра. Щось пов’язане зі знущанням над новачками.
— Ти жартуєш?
— Знущання зі смертельними наслідками.
Ерван опустився на стілець. Батько висунув шухляду і дістав звідти повідомлення, отримане по телетайпу.
— Один з курсантів заліз до бункера, ховаючись від знущальних випробувань, які влаштували для новачків. Він просидів там ніч з п’ятниці на суботу. Це йому не допомогло. Зранку під час тренувальних стрільб бункер рознесли на друзки.
— Ти хочеш сказати, що у хлопця влучив снаряд?
Старий простягнув йому аркуш паперу:
— Це все, що наразі нам відомо.
Ерван пробіг очима повідомлення. Він обережно ставився до історій свого батька. А ця звучала ще дивніше ніж зазвичай.
— Я нічого про це не чув.
— Навіть «Франс Прес» не в курсі. Вирішили нічого не висвітлювати, поки немає презентабельної версії.
— І ти, мабуть, розраховуєш, що я маю її підготувати?
— Саме так.
— А чому не місцеві криміналісти з Бреста?
— Тому що справа делікатна. Знущання над новачком, яке погано закінчилося. Винищувач «Рафаль» розстрілює новобранця. Силовики і оборонне відомство хочуть об’єктивного розслідування, яке б провела кримінальна поліція. Звісно ж, підозрюють, що вони хочуть зам’яти справу.
— А я полізу між молотом і ковадлом?
— Послухай, ти поїдеш туди, збереш факти і підготуєш звіт. Баста.
— У ролі кого ти мене туди відправляєш?
— Особливе доручення. Я домовлюся з центральним управлінням. Під яким соусом це подати залиш мені. Вирушаєш завтра зранку і повернешся у середу. Для цієї справи потрібен надійний флік, тому я обрав тебе. Зважаючи на твій послужний список, військові мали б постулювати свої пельки.
Батько чітко натякав на його бойові заслуги: Ерван тричі потрапляв під вогонь під час виконання завдань у підрозділі розслідувань і оперативного втручання французької поліції. Він убивав. Його було поранено. Достатньо, щоб справити враження на вояків.
— Ти хоч впевнений в інформації, яку тобі розповіли?
— У деталях не впевнений. Але за словами полковника Венка, директора училища, це був нещасний випадок. Хоч який безглуздий, однак, саме нещасний випадок. Мабуть, це не дуже добрі новини: уся ця справа на кілометр тхне безладом, і гімном вимазані усі. Твоя доповідь допоможе розібратися, хто відповідальний за цю пригоду.