Ерван розглядав фігурку з великою пласкою головою і дуже довгими руками, нашпиговану цвяхами. Як пояснював його батько, чаклуни використовували її, аби викликати судоми або смертельне виснаження організму. Ервана завжди цікавило, чи не вона є причиною анорексії Ґаель.
— А місцеві крюшо?[6]
— З відділом розслідувань Бреста є взаємна домовленість щодо співпраці, але саме ти керуватимеш справою. Прокуратура мене у цьому запевнила.
У кімнаті щось задзижчало. Телетайп почав друкувати нове повідомлення. Ерван, скільки він себе пам’ятав, завжди знав, що батько постійно чекає на якесь важливе повідомлення з Генштабу. Коли він був малим, то вважав, що його батько — начальник вокзалу, що слідкує за потягами і графіком їхнього руху, лиш замість вагонів були убивства, зґвалтування та розмаїття інших кримінальних злочинів.
Морван відірвав надруковану сторінку, надів окуляри, швидко пробіг очима текст і додав:
— Я попрошу надіслати тобі ввечері усі матеріали. Виїзд на світанку. Візьмеш когось з собою, напишеш звіт про витрати.
Ерван переклав собі останні слова так: «Це все. Тепер можеш іти». Він підвівся, але батько знову поліз до шухляди.
— Слухай. Я хотів поговорити з тобою ще й про інше.
Він розклав перед сином невеличкі картки, не більші за папірці-наліпки для коротких нотаток. Ерван відразу їх впізнав: бланки Генерального управління внутрішньої безпеки (ГУВБ). Анонімна інформація, без вказування автора і джерела походження. Батько, коли мав ліричний настрій, часто казав: «Великі потоки збираються з маленьких джерел». І справді, за допомогою кількох, зафіксованих на папірчику слів, його батько змушував тремтіти чимало урядів.
Ерван знову сів на стілець і почав вивчати картки. Імена. Адреси у Парижі. Дати і час.
— Що це?
— Місця перебування і пересування твоєї сестри за останні два дні.
— Ти встановив за нею стеження?
Ґреґуар роздратовано махнув рукою і процитував запам’ятовані дані:
— П’ятниця, 17:00, кредитне товариство STMS, вулиця Лінкольна, пробула годину. Того ж дня, 20:00, Патрік Блан, вулиця Дофін, 3, пробула годину за цією адресою. Наступного дня, 16:00, Ерве Лєруа, вулиця Спонтіні, 22. Ввечері цього дня вона була в «Плаза-Атене», потім у готелі «Фукє Бар’єр».
— І що з того?
— Що з того? Твоя сестра обслуговує клієнтів.
— Це, мабуть, зустрічі по роботі.
Морван нахилився над столом. Ерванові здалося, що він почув як затріщали з’єднання трону і в ніс вдарив різкий аромат «Eau d’Orange verte» від Ермес.
— Ти придурок чи що? Лєруа і Блан — продюсери.
— Точно.
— Іноді я не розумію, що відбувається у твоїй макітрі. Один влаштовує оргії у Версалі, другий захоплюється ескорт-послугами, — він різко вдарив рукою по поверхні свого робочого столу. — Боже мій, та твоя сестра шльондра! І можна сказати, що раду дає з клієнтами оперативно!
Ерван відсахнувся, наче йому плюнули в очі. Батькова грубість його не дивувала. Шокувало інше:
— Ти встановив стеження ГУВБ за власною дочкою? За державний кошт?
— Я мушу захищати родину.
— Ґаель двадцять дев’ять років. Вона має право робити, що захоче.
Ґреґуар повів плечима і, здавалося, скрутився між бильцями крісла.
— Не думав я, що твоя сестра, якій я оплачував найкращі школи, найчудовіші подорожі, якій я запропонував солідний блат, щоб влаштуватися на роботу, стане дівчинкою за викликом, яка смокче продюсерам.
— Не кажи так. Вона хотіла стати акторкою і шукає можливостей для…
— Наразі вона здебільшого фотографується голяка для порножурналів.
— Не порно, сексі, не більше того. Це її спосіб заявити про себе. Ти мусиш поважати її вибір. Ти говориш про неї, як про якусь злочинку!
— Ти точно дитина свого часу. Суть для вас не має значення, набагато важливіше, як про це сказати. Та ви сконаєте від тієї політкоректності, — він знову вдарив по столу. — Богемні курви!
Годі було почути з його вуст гіршої образи. Лівак-консерватор старого штибу, він ненавидів консенсуальних соціалістів, зелених, антиглобалістів — завжди правильних. На його думку, ці поборники совісті втілюють абсолютне зло: буржуа, які увібрали власну контркультуру, поглинули власного ворога — революцію. Якось він порівняв цю буржуазну богему з пацюками, які пережили отруту, що мала б їх знищити, і розвинулися у новий вид, який виробив імунітет до тієї отрута. Він не жартував.
6
Так французи жартівливо називають жандармів. Крюшо — головний герой знаменитої комедії «Жандарм із Сен-Тропе», якого зіграв Луї де Фюнес.