Через ці фіктивні контракти і свідчення вона підупадала духом. Досьє віддзеркалювало її життя — воно було підробкою. Однак дівчина надавала перевагу брехні, аніж тій прірві, яка розкривалася під ногами, якщо вона хоч на якусь долю секунди визнавала нікчемність своїх планів. Зрадити своїй мрії — те саме, що зрадити своєму життю.
Погляд Ґаель зупинився на настінному годиннику — кінохлопавка з циферблатом і стрілками, сувенір з її єдиної поїздки до Лос-Анджелеса. 15:45. Вона підскочила. Зовсім забула про заплановані «проби» на четверту. Так вона називала свої побачення за вісімсот євро.
Ґаель побігла до ванної кімнати і змила свою маску з глини Мертвого моря. Той тип, згадала вона, був якимсь фінансистом з Китаю. Клієнта підігнала одна псевдозвідниця з авеню Ош. Вона підвела голову і подивилася на себе у дзеркало. Розглядаючи овальне обличчя, монгольські вилиці і очі, як у сибірської хаскі, вона опанувала себе і стиснула кулаки, схилившись над раковиною.
Китаєць. Чудово, підходить для того, що вона собі задумала.
Софія призначила йому зустріч у Люксембурзькому саду.
Ерван припаркувався на вулиці Бонапарта і зайшов до парку з вулиці Вожірар. Він йшов, тримаючи своїх племінника і племінницю за руки, повз поле для гри у петанк, потім вздовж тенісних кортів: італійка казала йому про дитячий майданчик трохи далі. Від думки, що зараз її побачить, він тремтів від хвилювання.
Коли вони бачилися вперше, його теліпало. На другий раз він був роздратований. Під час третьої зустрічі — не міг зв’язати докупи два слова. Потрібно було зустрітися вчетверте чи вп’яте, аби він зміг поводитися коло неї природно. Лише тоді він зміг її роздивитися. Софія не була гарною: вона була досконалою. Її врода — гідною сторінок глянцевих журналів, екранів кінотеатрів, але ця краса не для продажу. Вона була мільйонеркою, і це високе становище у суспільстві додавало її зовнішності ще більше величності.
Коли Лоїк у 2003 році привіз її у своїй валізі з Нью-Йорка, Ерван ніяк не міг зрозуміти, як цьому обдовбаному недоумку вдалося спокусити таку богиню, їхнього батька теж цікавило це питання. Як добрі шпики, вони провели невеличке розслідування і були вражені ще більше, з’ясувавши, що Софія була значно заможнішою за Лоїка. Вона була дочкою одного підприємця з передмістя Флоренції, який займався металобрухтом. Її батько заробив чималі статки на торгівлі металом і одружився з графинею Бальдуччі, яка була збіднілою, але мала далекі родинні зв’язки із славетною родиною Альдобрандескі. Софія успадкувала вроду свого батька (мармизу сеньйора) та елегантність матері, зневагу однієї і твердість другого. Освіта дала їй решту. Дитинство у Сент-Моріц з вихователькою-німкенею, приватні школи у Мілані, потім навчання в університеті Луїджі Бокконі та IULM (Université di lingue е comunicazione). Вона наточила собі кігті на Волл-стріт і врешті знайшла своє кохання в обіймах Лоїка.
Морвани не могли в це повірити. Вони були чоловіками, але, насамперед, детективами. Вони не могли зрозуміти, чим такий хлопець, як Лоїк, приваблював жінок. Його мила фізія, тонкі руки, щира посмішка — усе це було поза межами їхнього розуміння. Як і загадковий магнетизм, яким наркомани завжди притягують до себе дівчат. Порок, який їх заворожує, бо антени самок відчувають, що це тяжіння завжди буде найсильнішим. Не кажучи вже про чарівну привабливість відчайдуха, який грає у ризиковану гру зі смертю…
Через кілька місяців почали готуватися до весілля. Ерван мовчки смакував майбутнє суперництво батьків нареченого і нареченої. З його боку — старий африканський лис, суперфлік-комбінатор, що має за плечима загадкові досягнення у Конго. З її боку — Джованні Монтефіорі на прізвисько «Кондотьєр», наближений до клану Берлусконі і, ясна річ, пов’язаний з багатьма гілками мафії. Обидва хижаки інстинктивно зневажали один одного, оскільки уособлювали два різні боки одного і того самого гнилого єства.
Молодята побралися у швейцарському Церматті під снігом на санчатах. Дурні витребеньки дітей із заможних родин. Монтефіорі винайняв усі вільні шале навколо, Морван заплатив за весільну забаву в одному з курортних палаців.
Ервана відправили на ночівлю до будинку сторожа. Там він вирішив, що мусить подбати про цих ще зовсім безпорадних дітей. Потроху він заробив при них законні повноваження тілоохоронця — один з чисельної обслуги. Йому подобалася ця роль: бугай у дешевому костюмі, тварина, яка не вміє ні спілкуватися, ні делікатно поводитись, однак, саме йому принцеса безпечно доручає захищати свою «крихітку».