— Вітаю! Як добре, що ти прийшла. Дякую! Ти саме вчасно, мушу сказати. — Ештон кинувся обіймати дівчину, наче давно був із нею знайомий.
Тоді повернувся до спантеличеного Клізі й пояснив, що домовився із цією молодою особою, аби вона витлумачила йому, чи правильно укладені документи, про які стільки говорить ділок.
Товстун підвівся, на мить завмер і бухнув у крісло всією своєю вагою, ледь не розчавивши його. Як смів піти проти нього цей нахабний хлопчисько? Тепер зрозуміло, чому він навіть не торкнувся документа руками — то вона його навчила. Ця клята дівка! Спідлоба зиркнувши на хлопця й дівчину, які оглядали одне одного, наче бачили вперше, Клізі ледь гамував лють. Невже його план, такий виважений і прорахований, розіб’ється на друзки?
— У мене немає часу на всілякі забавки. Я діловий чоловік. Ану підписуй папір! Ну ж бо! — Клізі ще раз тицьнув пальцем туди, де Ештон мав би підписатися.
Юнак розгублено поглянув на дівчину, яка діловито копирсалась у своїй торбі. Одягла рукавичку й висмикнула документ із рук Клізі. Наче чаклунка, сипонула порошком, що невідомо як з’явився в її руках, м’яким білим кружальцем протерла папір і… Слова на очах стали змінюватися, робилися іншими. Ештон витріщився на Клізі. Той теж робився іншим — почервонів і затремтів від люті.
— Тепер можна читати, але все-таки я наполегливо радила б одягти рукавички, — дівча чарівно всміхнулося Клізі, який ледь не лускав від злості, і простягнуло Ештону пару рукавичок.
Хлопець натягнув їх і узяв папірець. Дівчина тим часом хмикнула, вийняла з торби звичайнісіньке люстерко й почала підправляти нехитру зачіску, та для чогось підрівнювати вказівним пальчиком правиці і так рівні брови.
Ештон читав. Ось тепер він вірив, що то був лист від Джона. Юнак упізнавав його манеру письма, кожне слово.
«Друже! Якщо ти читаєш цього листа, то це означає, що перший лист тобою прочитаний уважно. Радий, що ти скористався моєю порадою й звернувся до Чиста. У нього ти знайдеш документи, які допоможуть нам обом. Я додаю до листа скриньку збігів. Її відкриває спогад про чудову квітку, від якої походить блакитна троянда. Скриньку відкриєш згодом. Усе, записане в першому листі, виконай дослівно».
Ештон перевів свій важкий погляд на брехуна Клізі, але той уже оговтався від несподіванки: сидів похмурий та набундючений, попиваючи свій зеленавий напій, і дивився на юнака так, наче геть нічого не сталося.
«Негідник!» — Ештон ледь утримався від бажання зацідити Клізі по пиці. Хлопець уже здійняв руку, але хтось із силою смикнув його, примусивши всістися на стілець.
— Тримай себе в руках, тут надійна охорона, — шепнула йому на вухо дівчина, про яку він мало не забув. Її волосся торкалося шиї Ештона, й говорила вона ледь чутно, повернувшись до Клізі спиною, удаючи, що вкотре підправляє на голові зачіску.
Юнак мовчки погодився і продовжив читати:
«Я поставив Клізі досить чіткі вимоги й умови. Єдине, чого боюся, — неможливості поговорити з тобою до мого від’їзду. Цим листом я убезпечив тебе й себе від можливих неузгоджень, яких щоразу слід остерігатися від нашого з тобою нелюбого друга, а тепер поясню причину мого поспішного від’їзду. Ти, як ніхто, знаєш, куди саме я був вимушений їздити в пошуках шматка хліба».
Із такими вихилясами про друга-товариша й про кусень хліба Джон міг писати тільки тоді, коли все було надто серйозно, коли будь-яке зайве слово було небезпечне. Але яка вже тут безпека, коли дійшло до того, що клапоть паперу посипають невидимими порошками, а поверх нього записують недолугу угоду.
«На мене чекає сестра білої троянди, яку ти так любиш. Прошу тебе віддати Клізі те, що я оберігав як зіницю ока, хоч воно й належить тобі. Тільки тоді блакитна троянда зможе жити поряд із білою.
Візьми все, що маєш, і Чист підкаже тобі, що з тим робити. Я не маю права керувати тобою, та вірю, що ти так і зробиш, бо це для тебе найкращий вихід. Чисту можеш довіряти, він надійний.
Нагадую — хоч у першому листі я вже про це писав, — що в той день, коли ти прочитаєш цей лист, маєш віддати Клізі те своє, що зберігав у мене. І Клізі мусить віддати тобі документи на маєток. Якщо ти цього не зробиш, будинок дістанеться йому. Якщо ж він не виконає своїх зобов’язань, то виплатить тобі вартість мого маєтку. Тому признач зустріч на ранок і встигни завершити оборудку.