Кабінка докручувала свій другий оберт, а це означало, що шлях добігає кінця. Ештон поспішав. Широка кам’яниста дорога лежала перед ним, але він підійшов до великої мапи, що чекала доторку рук подорожнього. Не роздумуючи, закинув у прикріплену до мапи скриньку дві маленькі кульки з наплічника й торкнувся того місця, де на нього мав чекати Клізі. Мала втягла його в себе, немов піщинку у вир, потрусила, як дерево в краю Плаїв, із якого збирають урожай, і невдовзі викинула з себе, наче виштовхала непрошеного гостя.
У «Млині»
— Коли вже вдосконалять це переміщення? — скривився Ештон, обтрушуючи штани після падіння.
Але він не мав часу на те, щоб висловити обурення, бо вже стояв поряд із «Млином» — улюбленим місцем відпочинку заможних городян, яке полюбляв Клізі. Тут укладали угоди, здійснювали різноманітні оборудки, віддавали борги, ошукували невдах і тих бідолах, які не могли собі дозволити оплатити послуги ділків на кшталт Клізі, бо лише вельми заможні або обізнані могли похвалитися вмінням викривати нечистих на руку людей.
Перш ніж зайти всередину, Ештон потрусив головою, щоб позбутися нудоти, яка виникала в нього щоразу після користування мапою.
«Клізі, Клізі, Клізі! Як багато я думаю про нього останнім часом! Він цього не вартий, але, треба віддати йому належне, добре знається на тонкощах обману», — міркував Ештон, слухняно простягаючи кремезному охоронцеві на сходах свій наплічник із думотоном, залишаючи собі тільки наручний вловлювач.
«Він найскандальніший ділок, отой Клізі. Подейкують, що він полює лишень на велику рибу, береться за оборудки, що гарантовано його збагатять», — такі думки снували в голові юнака. Дивно, чому він зацікавився саме Джоном, а через Джона й ним, Ештоном? Розрізнені пазли того, що він знає, не складаються в яскраве полотно з гарно продуманими й вимальованими деталями. Поки що не складаються. Імовірно, ця зустріч нарешті все прояснить.
Охоронець впустив його до «Млина». Клізі сидів за столиком у закапелку. Перед ним стояла велика порожня тарілка, а ділок самовдоволено усміхався, сьорбаючи зеленавий густий напій із великого келиха.
— Миру тобі! — звично привітався Ештон.
— Миру тобі! — пихатий Клізі навіть підвівся, відповідаючи на вітання.
«Отже, щось йому потрібно. Поштивість Клізі геть не властива», — подумав Ештон.
«Чогось він надто спокійний. Невже віддасть будинок друга без боротьби? Не схоже на нього, ой як не схоже!» — захвилювався Клізі, зовні аж ніяк не видаючи свого занепокоєння.
Вузькі розкосі очі ділка хитро зблискували щоразу, коли його погляд ковзав по Ештоновому одязі. Зважував, оцінював, робив висновки.
«Мабуть, вважає, що я мав негайно принести все, про що він говорив тоді, не вимагаючи підтверджень», — мовчки усміхнувся про себе Ештон, умощуючись поруч із Клізі на дерев’яний стілець із височезною спинкою.
— Ти запізнився, — до Клізі повернулися його зверхність та пиха, і він вирішив, що найкраще почати розмову з докорів.
— Не набагато, бо ти ще й досі тут, — у тон йому відповів Ештон, даючи зрозуміти, що не терпітиме зверхність.
— Так-так, — квапливо погодився Клізі, розправляючи на череві барвисту накидку з тонкої шовковистої тканини. Його губи розтяглися в масній неприємній посмішці. Припинивши погладжувати живіт, він став почухувати невелику й недоречну для такого масивного обличчя вузьку борідку.
— Я хочу знати, про що ти домовився із Джоном. Хочу побачити документи, про які стільки чув. Вони в тебе? — промовив Ештон, дивлячись Клізі у вічі.
— Ой, чого ж це я? Хлопче, а може, ти голодний? Чи запропонувати тобі щось випити? — запитаннями на запитання відповів Клізі й навіть запопадливо підвівся з крісла, щоб гукнути обслугу.
Ештон відкинувся на спинку крісла і з незворушним виразом обличчя відмовився, уважно спостерігаючи за співрозмовником. Юнаку здалося, що Клізі зумисно зволікає, наче чогось очікує.
— Не сумнівайся, Ештоне, незабаром про все дізнаєшся. Це місце не тільки для сніданків та обідів із вечерями. Це місце для ділових людей, — Клізі примружився, смакуючи тягучий напій. Торкнувшись круглого фіолетового камінця у правому вусі, ознаки його приналежності до укладачів угод, додав: — Місце для вищої касти! Запам’ятай, хлопче!