З якою полегкістю всі відітхнули, коли кінець кінцем опинилися нагорі, на рівнині!
Ловці відлежувались у затишній ямці, захищеній од вітру. Врятовані потроху оклигали. Як раділи вони життю! Їм не йнялося віри, що вони справді живі і здорові.
— Ви голодні? — запитав Сова.
Мамутик та його друзі тільки запирскали. Сова кудись подався.
Копчемові дошкуляв холод — адже на ньому була лише безрукавка з біличих шкурок. Та хлопець не скаржився, гаразд, що хоч ноги в нього непогано обмотані.
Сова повернувся з кількома шматками м’яса й печінкою.
— Це з твого оленя! — сказав він, подаючи все Пазурові.
Вовчий Пазур жадібно відрізав смачний шмат печінки, а решту подав Мамутику. Той також відрізав собі й передав рештки Сові. Так само розподілили й м’ясо.
Врятовані почували себе ліпше. Їжа повернула їм сили. Навіть Копчемові стало тепліше. Мамутик підвівсь і спробував ступити кілька кроків — тепер тіло слухалось його.
— Додому! — наказав Мамутик.
Мисливці рушили в путь, прихопивши з собою впольованого оленя, м’ясом якого вже встигла поласувати лисиця.
Поспішали, бо почало смеркати і в повітрі закружляли дрібні сніжинки.
Вночі буде завірюха.
У печері засинали першим сном Лише Джган вартував біля входу й підтримував вогонь. Зачувши якісь голоси, він схопив спис і насторожився. З темряви знову долинули голоси…
Хто це? Мабуть, Сова з обома хлопцями. Запізнилися. Їх слід покарати за це — так звелів Жила. Сова мисливець молодий, недосвідчений, може заблукати. Пішов без дозволу на полювання та ще й дітлахів з собою взяв.
— Го-о-о-о! — гукає в темінь Джган.
До вартового долинають веселі вигуки.
Мамутик, Вовчий Пазур, Заєць, Сова, Копчем та Вивірчак повертаються живі й здорові та ще й оленя тягнуть за собою. Відблиски вогнища з печери осявають їм дорогу.
Джган вбігає в печеру й несамовито кричить:
— Вони тут! Вони вже тут!
Заспане плем’я скидає з себе хутряні покривала, вітає прибулих. Кожного, хто входить у печеру, відразу хапають у обійми й стрибають навколо нього. Усі наче перетворилися на пустотливих дітей. Щастя повернулось до племені, й радощам немає меж.
На вогні відразу приємно запахла печеня; зголоднілі гості ласують соковитими шматками та розповідають про свої пригоди.
Цієї ночі ніхто не спить.
Найбільше зацікавлення викликала Мамутикова розповідь про те, як розлючений лев гнався за ним до самого провалля.
— Ми йшли по впольованого оленя. Раптом перед нами заревів лев. Гр-р-р-р! Гр-р-р-р! Ми кинули все. Із левом боротися неможливо. Ось такі пазури! Ось такі зуби! Лев стрибнув — гоп! А ми — навтіки. Лев за нами стриб-стриб! Ось-ось наздожене. Та що це перед нами? Глибінь, страшенна глибінь. Стрімкі стіни прірви… Лев заревів — гоу-у-у-у! Грім загримів у безодні, аж скелі затремтіли — гур-р-р-р, гур-р-р! Ми сунемося, падаємо вниз — гуп! Скеля покрита льодом. Не можемо втриматися. Мамутик не знає, куди летить… Зсунулися на засніжений прискалок над прірвою, і знову — гуп! Тут затримались. Лев за нами! Котиться по льоду. Шкрябає пазурами — шкр-р-р-р! Плигає на виступ — гуп! Лапами по нас… Хоче Мамутика роздерти. Та сніг провалюється, лев реве й летить у прірву — гу-у-у-у! Перекинувсь у повітрі — бебех! Тихо-тихо — ми самі… Руками вигрібаємо яму в снігу. Тулимося один до одного. Так усю ніч. Довга ніч — холод, холод. Закоцюбли — ой, йой, йой! Сонце, день. Їмо сніг. Мамутик дереться по скелі. Марно. Крок — і впадеш у прірву. На скелі — лід. Не можемо нагору — сидимо в снігу. Замерзаємо — скоро кінець. О-о-о-о-о! О-о-о! Нагорі вигуки: «О-о-о!» Знову вигуки: «О-о-о!» Хтось там є. Мамутик відповідає. Впізнає Копчема. Ремінь, сокира, кілки. Нагору! Врятовані! Га-а-а! У-у-у!
Такої довгої й чудової промови ще ніхто не чув у печері. Слухачі немов бачили все на власні очі. Нікого ще не слухали тут так уважно, затамувавши подих.
Тільки-но Мамутик закінчив під вигуки загального схвалення, як запитання градом посипалися на нього та на його спільників. Плем’я хотіло знати всі подробиці надзвичайної пригоди.
Діти один за одним засинали. Перед ранком Копчем з Вивірчаком теж поснули, сидячи, спершись об стіну. А мисливці біля вогнища усе ще розповідали. Але вже не так схвильовано й тихіше.
Надворі шаленіла хурделиця.
