Ловці подалися за сайгаками, і справді, ще й не смеркло, як вони дійшли до потоку, що вивів їх до широкого озера. Але сайгаків тут уже не було. Зате ловці знову помітили оленяче стадо, що паслося на узбережжі.
Кумач натяг на себе оленячу шкуру, приклав до чола роги, а Щербатий Зуб заліз до нього. Замаскувавшись отак, вони підступили до стада.
Олені сновигали по пасовиську і безупинно мекали. Ловці під оленячою шкурою не викликали у них навіть найменшої підозри. Галки, плиски та шпаки сідали оленям на спини, видзьобували їм з болячок личинки ґедзів. Тварини не тікали від птахів: пташині дзьоби полегшували їм біль.
Кумач придивлявся, якого оленя вибрати. Але тут оленяча шкура зсунулася Кумачеві на очі, й він спіткнувся. Обидва ловці заплутались і покотилися з невеличкого горбка додолу. Кумач упав між двома брилами й добре забився. Щербатий Зуб падав, не бачачи куди, — оленяча шкура обвилася йому навколо голови. Навіть схопившись за якийсь прискалок, Щербатий Зуб ніяк не міг випростатись із тієї шкури.
Стадо зникло, й сліду не лишивши.
Ловці змочили в озері подряпини, посідали на березі й дивились один на одного, ніби вперше бачились.
Нарешті Кумач сказав:
— Ой, йой, йой! Кумач невеселий!
Щербатий Зуб засмучено докинув:
— Щербатому Зубові теж не солодко! Ох, ох, ох!
Тоді Кумач запропонував:
— Ходімо в табір! Ох, ох, ох!
Щербатий Зуб погодився:
— Ходімо! Ох, ох, ох!
Розвідники подалися додому. Вже сутеніло, але вони й у присмерку впевнено йшли далі. Оленячу шкуру тягли за собою по землі. Ніч була ясна, в небі мерехтіли зірки.
— Глянь! — Кумач махнув сокирою вбік велетенської дуплистої тополі.
Розвідники зупинилися. Щербатий Зуб кинув каменем, і дерево глухо озвалося.
Жоден звір не виліз із дупла.
«Тут можна добре заночувати!» — подумали ловці й мовчки залізли в дупло.
Уклалися там поруч і враз поснули.
ЧУЖІ ЛОВЦІ
У стійбищі на Білій скелі чекали повернення розвідників.
Минуло кілька днів, а ті не повертались. Біля таборового вогнища вже подейкували про те, що розвідники, мабуть, загинули.
Одного разу Зозулька та Жабка вартували біля вогнища. В таборі панувала тиша, бо майже всі, наївшись, полягали спати.
— Гей-гей-уга!
— Що таке? Що? — переполошились ловці, схоплюючись зі своїх лежанок.
— Там — на острові! — лементувала Жабка.
Справді, на острові хтось розмахував великою гіллякою.
— Ідуть!
— Повернулися!
Жабка й Зозулька підкинули у вогонь сирого хмизу. Шугонув густий дим — це був знак, що сигнал помічено.
Двоє юнаків побігли до річки, щоб на човні перевезти розвідників на цей берег.
З Білої скелі бачили, як човен-стовбур доплив до того берега і обидва ловці посідали на нього. Незабаром вони сиділи біля таборового вогнища, і Мамутик з свого почесного місця розпитував їх про розвідку. Поки що ніхто не смів заходити в розмову. Всі слухали мовчки.
Кумач і Щербатий Зуб показали оленячу шкуру й поважно розповіли про свої пригоди.
Мамутик сказав:
— Добрі вісті. Оленів багато. Жодного чужого племені. Зачекаємо на переселення оленів!
Лише тепер розпочалася жвава бесіда. В кожного було чимало запитань, і розвідники ледве встигали відповідати.
Плем’я кілька днів чатувало на стадо. Навіть на лови майже не ходили.
Молодий лось перегриз ремінь і втік. Хоча ловці відразу помчали за ним, та навряд чи спіймали б утікача, коли б він не забіг на урвистий прискалок, — а звідти не було виходу. Лося оточили й вабили березовими та ліщиновими гілками. Нарешті таки спіймали, привели в табір і вирішили забити. Бо їсти не було чого!
Вранці Копчем закричав:
— Олені, олені, олені!
Через річку пливло велике стадо. Воно прямувало в долину за Білою скелею. Всі ловці — навіть жінки й діти — помчали до річки.
Та вони спізнилися. Олені вже вийшли з води й побігли долиною. Розчаровані ловці повернулися назад.
Мамутик скликав їх до вогнища й виголосив таке:
— Оленів багато! Прийдуть ще! Чекатимемо внизу!
Сьогодні плем’я востаннє спатиме на Білій скелі, бо переселення оленів уже почалося…
Вранці біля вогнища знайшли дивну річ: зайця, пробитого двома стрілами!
Що це має означати?
Оглянули стріли. Всі погодилися на тому, що стріли чужі. Отже, хтось чужий підкинув зайця вночі.