Він відв’язав мене і обійняв. Я притулилася до нього всім тілом і плакала, не зупиняючись.
Він накинув на мене туніку і почав виводити з зали. Краєм ока я побачила біля ліжка тіло Мінотавра. У калюжі крові, сильне та м’язисте, тіло цього чоловіка-бика, без голови.
Що можеш ти відчути до чоловіка, який урятував тебе? Що ти відчуваєш до того, хто прийшов до тебе з того світу, з-поза меж твого туману, з-поза меж темряви та сум’яття?
Я досі пам’ятаю погляд Тесея, спокійний і зосереджений, коли він дивився на мене, знявши хустку з моїх очей. Це були очі спасителя, це були очі вбивці.
Що ти відчуваєш до чоловіка, який урятував тебе? Сильну любов, майже релігійне захоплення. Тобі здається, що твій рятівник — сам бог. Тобі здається, що тепер він не відступиться, що тепер він завжди буде з тобою. Хіба ти не зв’язуєш себе назавжди з істотою, яку врятував, думала я? Хіба ти не рятуєш життя для того, щоб обійняти його, обплести себе навколо нього, триматися за нього до кінця?
Не вір йому, казали мені його чоловіки і його жінки, його друзі та його раби. Але як я могла не вірити тому, хто взяв моє життя у свої долоні та виніс його з того світу, як обпалене дерево з вогнища?
Ми дочекалися темряви і вислизнули з лабіринту. Тихо прокралися до табору афінян. Тесей наказав усім збиратися. Мінотавра вбито, ми маємо відплисти вночі, сказав він.
Ми швидко підняли речі на корабель і відчалили від берега. Тесей підготувався заздалегідь. Він завжди був розумний, надто розумний.
Я ходила тінню за ним. Я була хмарою над його дощем. Я торкалася його пальцями і зап’ястками, я хотіла стати його вітром, його одягом. Будь зі мною, Тесею, як світло з сонцем, як волога з морем. Як свіжість із ранковим повітрям.
Я хочу бути твоєю частиною, твоїм ароматом, покривалом на твоїх плечах, слідом за твоїм кораблем.
Але моя близькість непокоїла його. Я відчула це тієї ж ночі. І ще більше зранку. І ще більше вдень.
Він не мав часу на мене, завжди знаходив собі якусь справу, якогось друга, якогось співрозмовника. Його погляд інколи торкався мене, але тільки ковзав поверхнею, ніби я була рибою, маленькою випадковою рибою, слизькою і невловимою.
Ввечері ми пристали до острова.
Наксос, казали його раби. Він був немов зліплений з двох тіл, які переплелися одне з одним, які спали одне поруч з одним. Навіть каміння хоче любові.
Тесей наказав закласти табір, зібрати дрова для багаття, поставити кілька наметів. Ми сіли навколо вогнища, я була навпроти нього, я дивилася прямо, не зводячи з нього очей, але він жодного разу не глянув на мене. Може, я — привид?
Закохані ловлять погляди коханих, як птахів, що прилітають раз на рік. Ніщо не ранить їх більше, ніж погляд, що ковзає повз них, що не потрапляє у їхнє серце. Бути ураженим очима іншого — ось щастя закоханого. Бути ураженим у саме серце, розстріляним упритул — ось його насолода.
Коли вогнище стало гаснути, один із воїнів, який сидів поряд із Тесеєм, встав і пішов до моря. Я скористалася миттю, тихо обійшла навколо вогню, сіла біля Тесея. Торкнулася його стегном. Ковзнула пальцями йому по руці. Випадково, звісно, це було випадково, вибач, сказала я. Притулилася до нього боком, тут було тісно, у мене не було вибору, вибач іще раз, сказала я.
Коли він опустив свою руку на землю, я взяла її своїми пальцями. Це не я, це тільки моя рука. Хіба ми знаємо завжди, що роблять наші руки? Хіба ми завжди за них відповідаємо?
Але він не повернувся до мене. Його рука була німою. Вона не знала, що відповісти.
Вогонь піднімався до неба, залишаючи на наших обличчях тіні, як темні тіла, що танцюють перед прощанням.
О, боги, він покинув мене.
Вранці, коли я спала, Тесей тихо зійшов на корабель і відплив з острова. Навіть птахи, які були поруч, які вили свої гнізда на піску та оберігали своїх маленьких дітей, не відчули його відходу.
Коли сонце торкнулася моєї шкіри, коли сон відлетів від мене і я розплющила очі, його корабель був далеко, він здавався маленькою комахою на світлій тканині моря. Я ледь розпізнала його чорні вітрила.
Мені хотілося кричати від болю. Але мені забракло повітря в легенях. Ріки потекли з моїх очей, я стала німою.
Наче блискавка вдарила в моє серце, і я відчула, що це назавжди, що він не повернеться, що моє кохання стало неможливим.