Багато людей допомагали мені. Одна з них — моя дружина Табіта, яка просто відмовилася погоджуватися на первинну назву цього роману, якою був «Рак». Вона заявила, що така назва потворна і взагалі це погана прикмета. З часом я перейняв її точку зору, і більше вона не називає роман «ота книжка» або «ота, про лайнотхорів».
Я також у великому боргу перед Біллом Пулою, який звозив мене до Квеббінського водосховища, і його товаришами: Пітером Балдраччі, Террі Кемпбеллом і Джо Макґінном. Ще одна група людей, яка, мабуть, вважає за краще залишитися безіменною, вивезла мене в околиці бази Національної гвардії ВПС і легковажно дозволила сісти за кермо «Хамві», запевняючи, що я на цьому чудовиську просто не зможу застрягнути, навіть якби захотів. Я не застряг. Хоча кілька разів був близький до цього. Повернувся я з голови до ніг забризканий брудом, але щасливий. Вони також попросили сказати вам, що «Хаммери» краще поводяться в бруді, ніж на снігу. Цю особливість я використав у книжці задля розвитку сюжету.
Також слід подякувати Сюзен Молдоу і Нен Ґрем зі «Скрібнер», Чаку Веррілу, редактору книжки, і Артурові Ґріну, моєму агенту. І не варто забувати про Ральфа Вічинанцу, агента з прав за кордоном, який знайшов не менш ніж шість способів сказати «Тут інфекції немає» французькою.
І останнє. Ця книжка написана за допомогою найкращого у світі текстового процесора: авторучки «Вотермен». Написання рукою чернеток настільки довгої книжки допомогло мені поринути у світ мови так, як зі мною не траплялося вже кілька років. Одного разу (коли вибило електрику) я навіть писав уночі при світлі свічки. У двадцять першому столітті такі можливості бувають дуже рідко, і тому їх потрібно цінувати.
І тим, хто дійшов до цього місця, дякую за те, що прочитали мою історію.
Стівен Кінг
Авторські права
«Вмираюча людина» («Dying Man») — автор Теодор Рьотке (Theodore Roethke), © 1956 р., «Atlantic Monthly Co.», «Пробудження» («The Waking») — автор Теодор Рьотке (Theodore Roethke), © 1953 р. Зі збірки «Вибрані вірші Теодора Рьотке» («Collected Poems of Theodore Roethke»). Надруковано з дозволу «Doubleday», підрозділ «Random House, Inc.».
«Скубі-Ду, де подівся ти?» («Scooby Doo Where Are You») — автори Девід Мук (David Mook) і Бен Ралей (Ben Raleigh), © 1969 р. (поновлено) «Mook Bros. West Ben Raleigh Music Co.». У Сполучених Штатах від імені «Mook Bros. West» правами розпоряджається «Warner-Tamerlane Publishing Corp.», усі права збережено. У Сполучених Штатах від імені «Ben Raleigh Music Co.» правами розпоряджається «Wise Brothers Music LLC», усі права збережено. Права у всьому світі за винятком Сполучених Штатів, контролює «Unichappell Music, Inc.». Усі права збережено. Використано з дозволу. «Warner Brothers Publications U. S. Inc.», Маямі, Флорида, 33014.
«Співчуття дияволові» («Sympathy for the Devil») — слова і музика: Мік Джаґґер (Mick Jagger) і Кіт Річардз (Keith Richards), © 1968 р., поновлено 1996 р., «ABKCO Music Inc.».
«Ставок Макелліґота» («McElligots Pool» ) — автор Доктор Сьюз™ (Dr. Seuss™). Авторське право належить «Dr. Seuss Enterprises L. R» 1947 р., поновлено 1975 р., передруковано з дозволу «Random House, Inc.».
«Я морж» («I Am the Walrus») — автори Джон Леннон (John Lennon) і Пол Маккартні (Paul McCartney), © 1967 «Sony/ATV Tunes, LLC». Усіма правами розпоряджається «Sony/ATV Music Publishing», 8 М’юзік-сквер, Зах. Нашвілл, Теннессі 37203.
«Так, ми можем, можем» («Yes We Can Can») — слова і музика: Аллен Тусант (Allen Toussaint), © 1970 (поновлено 1998 р.), 1973 р. «SCREEN GEMS-EMI INC.». Усі права збережено. Міжнародне авторське право збережено. Використано з дозволу.
«Той, кого там не було» («The Man Who Wasn’t There») — автор Г’юз Мірнс (Hughes Mearns), © 1925, «Doubleday Co.» використано з дозволу Петри Кабо (Petra Cabot).