Японська війна показала, що ця метода не годиться. Японську війну виграли японці не через те, що в генерала Куропаткіна були корови*, як писалося свого часу в ліберальних газетах, а через те, що в кожного японця, геройськи вбитого орлами-молодцями, ці орли-молодці, по старанній аналізі його кишень, знаходили, на превелике собі диво, зубну щітку.
Ручний спосіб чистки зубів, що практикувався в російській армії, не дав цій армії перемоги на війні.
Таким чином, ми, хоч і дуже коротко (бо про ролю зубної щітки в нашому житті можна було б написати цілі томи), з'ясували значіння й велику вагу цього скромного інструменту в усіх ділянках життя, науки й техніки.
Треба втім і тут, як і скрізь, застерегти від надмірного захоплення зубною щіткою, бо вона може дуже зашкодити. Громадянина, що почав би в трамваї привселюдно чистити собі зуби, хоч би найкращою щіткою, певно вивели б з вагону. Так само не варт, добувши зубну щітку в театрі, пропонувати її знайомій дамі, пояснюючи, що в неї пахне з рота.
Кажуть, що одного студента-бактеріолога, що підчас холерної епідемії чистив зуби коло колодця, селяни примусили з'їсти спочатку порошок, а потім і саму зубну щітку, що сильно зашкодило його здоров'ю, хоч і не врятувало село від холери. Несвоєчасне вживання зубної щітки і тут дало неприємні наслідки.
Перейдімо тепер до практичних указівок щодо користування зубною щіткою.
Зубну щітку, як показує вже сама назва цього знаряддя, уживається для того, щоб чистити зуби.
Відома річ, що люди, в протилежність линам, карасям і коропам, мають зуби. Нормальна людина має чимало зубів – наука опреділює їх число в тридцять два – але кожен може переконатися, що це число, так би мовити, теоретичне. На практиці люди дуже різняться індивідуально один від одного: деякі мають зовсім мало зубів, а деякі дуже багато. Нам доводилося бачити одного діда, що в нього і зовсім не було зубів, як у якого-небудь коропа чи карася.
З другого боку, один приятель показував мені три зуби, що він знайшов у спійманого ним коропа, з них один був зі свищем, а з другого, очевидно випала пльомба. В даному разі природа, мабуть, не зважила на голос науки, та для нас цікаво не те. Цілком ясно, що коли б той короп регулярно вживав би зубної щітки, в нього було б куди більше зубів і всі були б цілі.
Для того, щоб почистити собі зуби, треба мати шклянку теплої води, зубний порошок або – ще кращу – пасту й зубну щітку.
Виполоскавши рота теплою водою і виплюнувши цю воду, треба накласти на зубну щітку порошок або пасту і ритмічно водити щіткою уздовж і впоперек зубів.
Поводивши таким робом щіткою по зубах зовні і з середини, треба вийняти з рота щітку, набрати води і знову полоскати. Паста краща, ніж зубний порошок, бо для неї крейду мелють хемічним способом і вона краще проникає в усі щілини й у дірочки в зубах і між зубами.
Є дві категорії людей, що не чистять собі зубів. Одні – це ті, хто не має змоги купити собі зубну щітку, бо добра щітка коштує в нас півкарбованця, а це для, скажімо, бідного селянина дуже дорого. Другі – це ті, кому описуваний вище процес здається занадто складним і тяжким.
«Краще нехай у мене смердить з рота, – міркують ці симпатичні люди, – ніж я буду морочитися щовечора з тією зубною щіткою. Ачей у мене не повипадають зуби від того. Аджеж свині й собаки зубів не чистять і до зубного лікаря не ходять, а зуби в них є».
Ми ніяк не може з цим погодитися. Насамперед, у цих міркуваннях є одна фактична неточність. Ми бачили в одному американському журналі фотографію й у тій фотографії дантист свердлить зуб улюбленому поросяті якоїсь шановної леді. Крім того, нам доводилося бачити чимало зовсім беззубих собак (що, одначе, люто гавкали на автора цієї статті, намагаючись ухопити його за ногу).
Але поза всім тим, нехай перед цими людьми, поміркувавши над ролею зубної щітки, в медицині, гігієні, астрономії, історії, військовій справі, етиці та електродинаміці, нехай перед ними не зблекне сумний образ і трагічна постать покійного Отіса Р. Колдвела. Ми радили б вирізати його обличчя з задумливими мрійними очима зі сторінки книги й повісити його в кімнаті на стінці саме коло того гвіздка, на якому висить ваша зубна щітка.
Примітки
Збірка «Луб’яне решето» є однією з двох книжок гуморесок Майка Йогансена, виданих 1929 року в Харкові видавництвом «Плужанин» у серії «Весела Книжка». Друга збірка називається «Солоні зайці».
Примітки додані упорядником інтернетної публікації 2020 року (крім однієї, що належить Йогансену).
Про гумор
… як косар добуває з кишені квитка «зі скорістю двох вершків на годину»… – Мається на увазі оповідання Антона Чехова «У вагоні», де є таке речення: «Косар в циліндрі лізе за пазуху і зі швидкістю двох з половиною вершків на годину витягає звідти заяложений папір і подає його контролеру».
Резолюція
… сказав «ад матері»… – Латинське “ad matter” в перекладі означає «питання».
… в самого Сулли… – Луцій Корнелій Сулла Щасливий (138-78 роки до нашої ери) — римський полководець, консул.
Ілюзія
… а за ним і Іван Іванович. – У збірці Майка Йогансена «Солоні зайці» є зокрема оповідання «Мисливські пригоди Івана Івановича» у дусі «Мисливських усмішок» Остапа Вишні та «Пригод барона Мюнгґаузена» Рудольфа Еріха Распе.
Касторка
До всього цей дрючок іще пофарбовано в зелену фарбу, ніби щоб остаточно зіпсувати правильну уяву про колір цих тварин. – Зелений колір цього іграшкового коня викликає асоціацію із загадковою Зеленою Кобилою, про котру йдеться у гумористичному тексті «Диспут – "Зелена Кобила"», надрукованому у альманасі «Літературний Ярмарок» (книга друга (132), січень 1929 року), що одним із персонажів того тексту є Майк Йогансен. Це містифікація-пародія на стенограми літературних диспутів українських письменників 20-х років XX сторіччя. В цьому «диспуті» декілька літераторів сперечаються щодо якоїсь Зеленої Кобили, висловлюють різні точки зору щодо її значення та призначення, її впливу та ролі в історії людства тощо. Закінчується «стенограма» вигуком Йогансена: «Зеленої Кобили не існує». На жаль, автор цієї містифікації у альманасі не вказаний.
… розходження поміж поглядами Зінов'єва, висловленими в 1923 році, й поміж поглядами того ж опозиціонера в році тисяча дев'ятсот двадцять шостім. – Григорій Овсійович Зінов'єв (1883-1936?), радянський партійний діяч, у 1923 році був прибічником Сталіна і противником Троцького, а в 1926 – прибічником Троцького і противником Сталіна.
Зубна щітка
Ця дотепна пародія на науково-популярні нариси вперше була надрукована в «Універсальному Журналі» («УЖ») № 2, 1928 р.; з ілюстраціями художниці Алли Гербурт – дружини Йогансена.
Ассес енд Манкіз Іншуренс Кампені – Компанія страхування мавп та ослюків. (Примітка Майка Йогансена).
Здається, йшла «Любов під в'язами» О. Нейла. – Юджин О'Ніл (1888-1953) – американський драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1936 рік. Його п’єсу «Любов під в’язами» Майк Йогансен згадує також в своєму сатиричному нарисі «Таймс» (з циклу «Обличчя буржуазної преси»), надрукованому у часописі «УЖ», у № 1 за 1928 рік.
В тім сам Генрі О. Лардел... – У цьому місці у журнальній публікації допущена друкарська помилка: замість «Генрі» надруковано «негрі».
Японську війну виграли японці не через те, що в генерала Куропаткіна були корови… – Олексія Миколайовича Куропаткіна (1848-1925), російського генерала, котрий очолював російську армію у війні з Японією і програв японцям усі бої, звинувачують зокрема в тім, що він більш опікувався власним розкішним життям, аніж потребами армії. Зокрема, возив у потязі, де був його військовий штаб, власну корову, і примушував у спекотну погоду солдатів поливати вагон водою, аби корові не було жарко.