Выбрать главу

Зав'язується дискусія. На екрані великим планом - формули калійних та фосфорних міндобрив. Далі - окисно-відновні рівняння.

Диктор довго пояснює кіноглядачам суть хімічних рівнянь...

Дід спочатку не згоджується з Бабиними доводами. Та роззбррює його впертість знову ж таки хімічним рівнянням-синтезом речовин, що входять до складу ріпки.

Кіноглядачам додається під час сеансу брошура з цим складним хімічним рівнянням.

Линуть бадьорі звуки музики.

Великим планом: Дід із гітарою, Баба в максі-спідниці прогулюються подвір'ям. Баба грудним контральто заспівує:

Ой сяду я край вікония, Та й буду дивиться!

Дід підхоплює мелодію, хвацько акомпануючи на гітарі.

Пісня лине над городом, який уже, до речі, підготовлений для посіву ріпки, і тане у вечірніх сутінках.

Друга серія

Дід у білому халаті закладає проби реакцій у фотоелектрокалориметр, Баба уважно проглядає перфокарту.

Баба. Річарде Трохимовичу, підготуйте, будь ласка, для роботи апарат блоку формування пропорціонально-штегрального закону регулювання з аналоговим виходом.

Д і д. Він готовий.

Баба. Доки ви плутатимете блок формування з циклосинхрофазотроном?

Дід мовчки вмикає апарат.

Баба. Поздоровляю вас: схожість насіння нашої ріпки сто дві цілих і п'ять десятих відсотків!

На радощах Дід цілує Бабу, потім довго блукає поглядом по стелі: ,

- Як на вашу думку, Гапко Альбертівно, на Сатурні ріпка росте?

Баба. Сумнівно - забагато там метеоритних дощів. Листя не витримає.

Дід. Страх не люблю сумнівів. Як собі хочете, а я вважаю, що цю культуру до нас завезли пришельці з інших планет.

Баба. У ваші сімдесят п'ять це, даруйте, звучить примітивно і по-дитячому наївно!

Д і д. Можна подумати, що вам двадцять п'ять.

Баба. Ну, знаєте! Краще б табличку множення вивчили, аніж комусь роки рахувати.

Д і д. Ваша грубість - це ще не аргумент.

Баба (зовсім розсердившись). Ах, вам аргументів закортіло?! (Хапає рогачі).

Великим планом: Дід сторчголов вилітає із світлиці на подвір'я. З-за горизонту повзе чорна хмара. Важко зітхнувши, Дід іде в гараж і довго розглядає ЛОПС-78 (лопата, що працює на сонячній батареї), міняє поламані зубці в ГР-6 (граблі, які чудово розпушують грунт), пришиває латку до ПТ-39 (пневмоторба). Іде дощ. Крізь заплакані шиби визирає Баба і сумно співає:

Той горя не знає!..

Третя серія

Ранок. Дід мляво жує фініки, запиваючи їх кокосовим молоком.

Баба (запобігливо). Хочете, я вам яйця черепахи підсмажу?

Дід (не дивлячись у її бік). Дякую, я ситий вашими... рогачами!

Баба. Годі сердитися! Ну, потягла пару раз - так це ж із любові...

Д і д. А коли б ця «любов» потрапила в око?

Баба. Чудні ви! З моїм довгорічним стажем і- в око? Ну, не сердьтеся! (Цілує Діда в щоку. Дідове обличчя квітує посмішкою). Чи не пора вам сіяти ріпку?

Дід. Чого ж, грунт вологий після дощу - саме раз.

Десь угорі жайворонок перебирає срібні струни цимбал. Сонце пронизує його пісню своїм сяйвом. Апаратом ПТ-39 Дід розкидає по ріллі насіння ріпки. Баба сидить на межі і накручує перед дзеркалом бігуді.

Епілог

Едуард Рокитський знову поселився у селі. Безсумнівно, він знову порадує громадськість талановитим твором про нашого сучасника.

ЛУКАВІ ЗАМАШКИ...

Замість прологу

Отак аптека, а через паркан - хата Василя Хорольця.

Між парканом хвірточка: ми її «вікном у Європу» прозвали. Пригадую, як нині...

- Павле-е, свіжої рибки хочеш? - лине голос з гущавини садка.

Я мовчки брав вудочку, а тоді вже через «Європу» та поза городи- у світ широкий, аж до річки, попід кручею. А берег там високий, метрів зо три буде.

- Там тої риби аж кишить, - дорогою коментує Хоролець. А коли вже закинемо вудочки, враз споважніє і починає неквапливу розповідь, як йому колись рибацьке щастя всміхнулося.

- Василю Семеновичу, - зауважую з м'яким докором, - це ж вона, рибина, як вам повірити, завбільшки з літак ЯК-40 була?

- Не знаю, не міряв, - насуплює брови сусід. - Тільки скажу тобі, що очиська такі мала, як мої кулаки! - І враз пожвавлюється. - Підсікай! Підсікай! - шепче мені, показуючи на поплавок.

Застуканий зненацька, незграбно хапаюся за вудлище і, посковзнувшись, - шубовсть із берега. Молочу по воді ногами, а Хоролець мало не качається по землі од сміху: