Так зустрів, і запрошення на весілля своєї родички.
Та дізнавшись, що воно відбудеться у ресторані «Усмішка», одразу змінив думку - з адміністрацією цього харчоблоку мав особисті рахунки.
Одного разу, коли був напідпитку...
- Отакої! Комашка напідпитку? - скажуть мені ті, хто його знає.
Мушу їх розчарувати: Комашка не вживає хмільне лиш тоді, як за нього треба самому платити. Коли ж його частують і хтось скаже збоку: «Та ви ж непитущий, Стратіоне Лукичу!» Комашка стає у позу й одвічає незмінним дотепом: «Тепер, голубе сизий, одна сова не п'є, бо вдень не бачить, а вночі гастрономи зачинені!»
Так отого злощасного вечора (саме тоді він пив «на дурняка») засперечався Комашка з компанією, доводячи, що він колись, у юні роки, грав по весіллях на бубні.
- Не вірите? - скипів Стратіон. - Зараз переконаєтесь!
І тут же подався до оркестрантів, аби вони дали йому можливість довести своє музикальне обдарування. Та, як на гріх, музиканти вперлись і не дозволили Комашці продемонструвати свій хист.
Такої зневаги Стратіон не зміг стерпіти і з люті так вгилив ногою у бубон, що черевик заліз всередину ударного інструмента. Разом із бубном музиканти потягли Комашку через увесь зал до адміністратора. Викликали міліцію, і цей інцидент «влетів» Стратіонові в добрячу копійку.
З того часу зачаїв він на той ресторан образу і чекав слушної нагоди, аби поквитатися. Тепер така нагода сама пливла йому до рук.
...Весільний банкет відбувся, де й було задумано. Молодят і гостей вітав бородатий метрдотель. Страви були вишукані, гості поводилися делікатно: їли піднесено й серйозно, за винятком Стратіона Лукича. Той одразу накинувся на печінку та інші страви і вплітав за обидві щоки, аж йому жир стікав по підборіддю.
- Схаменися, чоловіче! - штурхнула його ліктем під бік дружина. - Вечір лише почався, а ти пакуєш, як з голодного краю вирвався.
- Вмій бути стриманою хоча б на людях, - буркнув Стратіон, давлячись смаженим коропом. А як проковтнув, злісно додав: - Вечір короткий - у мене справ по горло! - Штрикнув виделкою заливного язика і, поки ніс до рота, встиг пояснити: - Б'юсь об заклад, що ця публіка, - кивнув головою на офіціантів, - общипує весільного гостя, як гусака.
- Роби, як знаєш, - одвернулася дружина і почала вирішувати з сусідкою глобальну проблему - скільки може коштувати сукня нареченої?
Чоловік, котрий сидів поруч Комашки, трохи захмелів і став розповідати, як у нього якось злодій з автомобіля дзеркало поцупив:
- У житті стільки горя не зазнав, як тоді, - закінчив він розповідь. Налив у чарки й запропонував випити.
Комашка спорожнив свою і підвівся з-за столу. В його голові вже визрів план дій - схопити оцих пройдисвітів на гарячому. Він навіть уявляв собі, як персонал ресторану на колінах вимолює у нього пощади.
- І ви в мене також затанцюєте, голубчики, - показав кулака музикантам.
План Комашки був простий: як лиш подадуть другу страву...
Ніби на замовлення, офіціанти почали розносити відбивні. Та тільки-но впоралися з цим, як Комашка вибіг посеред залу і заляпав у долоні:
- Хвилиночку уваги, товариші! Прохання до всіх - не їсти відбивних, поки я їх не перерахую. Отже, шановні гості, розсідайтеся по місцях! Наведемо порядок, тоді веселіться хоч до ранку!
У залі почулися обурені голоси. І враз сталося таке, на що Стратіон не розраховував, - до нього підлетів батько нареченої і показав жестом на двері:
- Залишіть нас негайно!
Надворі Комашка люто подивився на освітлені вікна «Усмішки»:
- Міщани нещасні! - погрозив кулаком, спересердя сплюнув та й пішов додому.
БУДЯК
А все вона, весна, наробила. Ну, хіба не пустунка! Посудіть самі: всю землю квітом-рястом заквітчала, а Стратіонові Комашці будяка приткнула.
- Непорядок, Ніно Юхимівно, - дорікнув Стратіон двірничці. - Під моїм вікном будяк росте.
- А ви його, Стратіоне Лукичу, сапкою- та за пліт!
- Чого я, а не ви? Хіба я в жеку гроші отримую? Того дня Комашка завітав до начальника жеку: - Під моїм вікном виріс будяк.
- Так зрубайте його, - почув у відповідь.
- Дозвольте, шановний, - до глибини душі образився Стратіон. - А для чого ж тоді двірничка? До речі, вам, як начальникові, слід звернути увагу на її негідну поведінку: вона також примушує мене будяка нищити!
- Чоловіче добрий, - скривився начальник. - Вам що, робити нічого? Он люди з серйозними справами чекають.
- Зрозуміло! - наїжачився Комашка. - Кругова порука, значить!
А наступного дня пішов шукати справедливості у вищу інстанцію- міськкомунгосп. Але й там його висміяли. Гадали, спекалися Комашки. Та помилилися - Стратіон воїн витривалий. У нього тактика така: навіщо свої нерви колошматити (нервові ж клітини не відновлюються), як на те е чужі. Аркуш паперу, кулькову ручку, конверт - і ламайте собі голови.