— Не кидайте спроб, благаю, — мовила того разу королева Алісента до пана Лаенора. — Рано чи пізно ви, можливо, все-таки породите сина, хоч трохи схожого на вас.
Ворожнеча між «зеленими» та «чорними» тим часом поглиблювалася, і нарешті королева та принцеса вже ледве терпіли присутність одна одної. Відтоді королева Алісента не залишала Червоного Дитинця Король-Берега, тоді як принцеса вікувала на Дракон-Камені разом зі своїм захисником та поборником, паном Гарвіном Моцом. Про її чоловіка, пана Лаенора, казали, що він навідує дружину «вельми нерідко».
Року 116 по А.З. пані Лаена народила у Вільному Місті Пентосі двох доньок-близнючок — перших законно уроджених дітей принца Даемона Таргарієна. Принц назвав їх Баелою (на честь свого батька) та Раеною (на честь матері дружини). Коли дівчаткам було півроку, вони разом із матір’ю поїхали кораблем до Плавня, а Даемон тим часом летів попереду з обома драконами. З Припливу він вислав крука до Король-Берега, повідомляючи короля про народження небог і прохаючи дозволу представити дівчаток до двору задля королівського благословення. Правиця і мала рада гаряче заперечували, але Візерис погодився, бо досі любив свого брата, супутника його юності.
— Даемон став батьком, — казав король великому маестрові Мелосу. — Це міняє людей.
Так удруге замирилися між собою сини Баелона Таргарієна.
Року 117 по А.З. принцеса Раеніра народила на Дракон-Камені ще одного сина. Панові Лаенору нарешті дозволили назвати дитину іменем його загиблого друга — пана Джофрі Добровуста. Джофрі Веларіон був такий само величенький, червонопикий та міцненький, як його брати. І так само, як вони, він мав брунатне волосся, карі очі та риси обличчя, про які дехто при дворі казав «простуваті». Знову почалися плітки та теревені. Серед «зелених» розповсюдилася непохитна віра у те, що батьком синів Раеніри є не її чоловік Лаенор, а поборник та захисник Гарвін Моц.
Та чи правда то, а чи ні, все ж не може бути сумніву в твердості тодішнього наміру короля Візериса щодо успадкування Раенірою Залізного Престолу; після неї королювати у свою чергу мали б її сини. За королівським наказом кожен із малих Веларіонів отримував ще у колисці драконяче яйце у подарунок. Ті, хто плекав сумніви щодо батька Раеніриних синів, перешіптувалися, що яйця ніколи не налупляться, але народження трьох юних драконів спростувало їхні наклепи. Молодих тварин назвали Вермаксом, Арраксом та Тираксесом. Септон Євстахій пише, що одного разу, коли його милість приймав двір, сидячи на Залізному Престолі, то посадовив собі на коліно Джака і сказав так, що його добре почули: «одного дня, хлопчику, це буде твій престол».
Народження дітей стягнуло з принцеси тяжку данину. Набута за час вагітностей вага ніколи вже не залишила Раеніру. До часу, коли народився наймолодший хлопчик, вона розповніла, поширшала станом, а від її юної краси лишилася тільки блякла згадка, хоча віку принцесі було лише двадцять років. Згідно слів Грибочка, це лише поглибило зневагу її мачухи, королеви Алісенти, яка лишалася стрункою та зграбною у віці мало не вдвічі старшім.
Мудреці кажуть, що гріхи батьків часто падають на синів; те саме справджується і для гріхів матерів. Ворожість між королевою Алісентою та принцесою Раенірою передалася їхнім синам: троє королевиних хлопчиків — принци Аегон, Аемонд і Даерон — виросли нещадними суперниками своїх небожів-Веларіонів і зненавиділи їх украй за те, що ті вкрали в них належне їм за правом народження, тобто сам Залізний Престол. Усі шестеро хлопчаків відвідували одні й ті самі бенкети, танці та інші веселощі, іноді вправлялися зі зброєю у дворищі під наглядом одних майстрів-мечників, училися наукам у тих самих маестрів, але ця вимушена близькість не пов’язувала їх братською любов’ю, а навпаки — живила взаємне презирство та ненависть.
Гидуючи своєю мачухою, королевою Алісентою, принцеса Раеніра дедалі більше захоплювалася власною зведеною тіткою — пані Лаеною. Плавень лежав неподалік від Дракон-Каменя, і Даемон з Лаеною нерідко відвідували принцесу, а вона їх. Чимало разів вони літали поруч одне одного своїми драконами; принцесина дракониця Сиракс відклала кілька кладок яєць. Року 118 по А.З. з благословіння короля Візериса Раеніра оголосила про заручини двох старших синів з доньками принца Даемона та пані Лаени. Джакаерисові тоді було чотири роки, Люцерисові — три, дівчаткам — по два. А року 119 по А.З., коли Лаена знову чекала дитину, Раеніра полетіла на Плавень, щоб там допомагати їй при пологах.