Підписано до друку 14.02.2012 р.
Формат 60х90/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 13. Обл.-вид. арк. 13,7. Замовлення № 414.
Літературна агенція «ПІРАМІДА»
Україна, 79006, а/с 10989.
м. Львів, вул. Промислова, 45.
тел./факс: (032) 242-31-31
e-maiclass="underline" piramidabook@ukr.net
www.piramidabook.com
Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.
Мельникова Юлія.
М 47 Львів самотніх сердець : роман / Юлія Мельникова / З російської переклала Галина Пагутяк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2012. — 208 с.
ISBN 978-966-441-155-1
Примітки верстальника
С. 15: Леві Михаель мав нещастя бути кузеном, названим братом знаменитого [авантурник] => авантурника Шабтая Цві, який проголосив себе Машіахом і збаламутив світ екстраваґантними вчинками.
С. 17: Утім, мрія залишилась. Ще перед одруженням він став скуповувати [редкісні] => рідкісні єврейські рукописи, допомагати вбогим, віддаючи перевагу людям вченим, щоб ті могли спокійно розкривати таємниці творіння, не відволікаючись на пошуки хліба насущного.
С. 25: Вечорами, сидячи за візерунчастим вікном турецького кварталу, знудьгований Леві [знечів'я] => знічев'я став записувати на папері думки, котрі не давали йому спокою.
С. 28: Але вранці мені так [і вдалось] => і не вдалось побачити Шабтая.
С. 33: Проминувши єврейські вулиці, де все було для нього знайоме, раббі, пройшовши крізь Татарську браму, завертав на Сарацинську, що її серед [обивателі] => обивателів називали Поганською — або просто Поганкою, в той самий турецький квартал, де замешкав Леві.
С. 34: Кілька років тому, в 1663-му, львівські єзуїти домоглися того, на що так давно чекали, і про що довелось просити їхнього покровителя, графа [Ліпицького] => Липіцького — єврейського погрому.
С. 37: Того ранку вона пекла булочки з січеними горіхами, присипані зверху [цинамоно] => цинамоном, і по всьому будинку Коенів струменіли пахощі гарячого тіста.
С. 42: Осман вклонився старому [Селимові] => Селімові й потяг за собою Фатиха.
С. 44: Прогулюючись та прислухаючись до розповідей Фатиха Кепе, Леві не помітив, що [поз] => повз нього пройшов, заслонений львівською ґотикою, раббі Нехемія Коен.
С. 44: У кожному випадку, перемінив той віру, чи ні, але до Леві [Міхаеля] => Михаеля Цві рабин ставився погано.
С. 51-51: Вихідець з давнього роду Абарванелів, чиї нащадки вмирали на кострищах в роки Реконкісти й засуджували на смерть власних дітей на службі в трибуналі інквізиторів, Хайяті-заде з’являвся там, [те] => де могла знадобитись його єврейська невгамовність.
С. 60: — Не знаємо такого, — [вдповідали] => відповідали їм місцеві мешканці, — вперше чуємо!
С. 65: Не знав Миколай-Кшиштоф, що відтепер до двох проклять [дадасться] => додасться ще й третє, за те, що придбав викрадені з пірамід мумії шляхетних єгиптян та ще й потопив у морській безодні.
С. 67: Стах [виявивсся] => виявився хитруном, і, не довіряючи управителям, сам почав їздити по Речі Посполитій, зустрічатися з кагальними старостами, витрушуючи з них гроші.
С. 69: Пан приходив до [крулої] => круглої вежі лише тоді, коли дівчина вже встигла перекусити, і починав звичайні свої умовляння: ви, дорогенька, у нас не полонянка, а гостя, чи не бажаєте подивитись мій замок?
С. 90: — Чому я весь час думаю про нього? Що є в цьому Османі такого, що змушує мене пам'ятати про нього, шукати його, чекати?! — запитувала пані Сабіна, [вдивляючий] => вдивляючись у погнутий дах Латинського собору.
С. 91: Твій амулет [знашов] => знайшов єзуїт Несвіцький!
С. 92: Натяк на це є в книзі Осії: Машіах, щоб спокутувати гріхи єврейської блудниці, повинен [прийди] => прийти на її ложе чистим, таким чином змивши нечистоти не лише з однієї занапащеної жінки, а й з цілого людства.
С. 100: Та й сам священик не згадував про зустрічі з турецьким [кригарем] => книгарем Османом Седе, позаяк його незґрабна місіонерська спроба ганебно провалилася.
С. 104: Про поїздку на велосипедах, бурю та блискавки Мирослав більше не згадує, ці епізоди [цілковити стердись] => цілковито стерлись з його пам’яті.
С. 116: Стіни його [прикрашал] => прикрашали діри, частина муру почала потроху обвалюватись, бо її роздирало чіпке коріння плюща й молоді паростки білого ясеня.
С. 119: — Се було в німецьких краях, — додав другий, — а жінку, що викликала у такий спосіб біль голови і страшні прищі по всьому тілу в своєї сусідки, давно [спалену] => спалено.