Нора. Ах, Кристино, це так стомлює, а в тебе і без цього змучений вигляд. Тобі б краще поїхати куди-небудь на купання.
Фру Лінне (відходячи до вікна). У мене немає тата, який би дав мені грошей на дорогу, Норо.
Нора (підводячись). Ах, не гнівайся на мене!
Фру Лінне (йдучи до неї). Люба Норо, ти на мене не гнівайся. Найгірше у моєму становищі те, що в душі осідає багато гіркоти. Працювати ні для кого, а все-таки доводиться турбуватись і всіляко клопотатись. Адже жити треба, от і стаєш егоїсткою. Ти мені розповіла про щасливу зміну у вашому житті, а я — повіриш — зраділа не так за тебе, як за себе.
Нора. Як це так? Ах, розумію: ти гадаєш, Торвальд зможе щось зробити для тебе?
Фру Лінне. Я про це подумала.
Нора. Він і зробить, Кристино. Тільки довір усе мені. Я так тонко-тонко все підготую, придумаю щось таке особливе, чим задобрити його. Ах, я б від душі хотіла допомогти тобі.
Фру Лінне. Як це гарно з твого боку, Норо, що ти так гаряче берешся за мою справу… Вдвічі гарно з твого боку, — тобі самій так мало знайомі життєві турботи і клопіт.
Нора. Мені? Мені вони мало знайомі?
Фру Лінне (посміхаючись). Ну, Боже мій, якесь рукоділля і тому подібне… Ти дитя, Норо!
Нора (підвела голову і перетнула кімнату). Тобі не варто було б говорити зі мною таким тоном.
Фру Лінне. Справді?
Нора. І ти — як інші. Ви всі гадаєте, що я не здатна на серйозне…
Фру Лінне. Ну-ну?..
Нора. Що я зовсім нічого такого не зазнала в цьому важкому житті.
Фру Лінне. Люба Норо, ти ж мені щойно розповіла про всі свої випробування.
Нора. А, самі дурниці. (Тихо.) Головного я тобі не розповіла.
Фру Лінне. Головного? Що ти хочеш сказати?
Нора. Ти все дивишся на мене згорда, Кристино. Однак даремно. Ти пишаєшся, що тобі довелося так тяжко працювати заради своєї матері…
Фру Лінне. Я, здається, ні на кого не дивлюся згорда. Але згодна — я пишаюсь і радію, згадуючи, що мені випало на долю полегшити останні дні моєї матері.
Нора. Ти пишаєшся також, згадуючи, що зробила для братів?
Фру Лінне. Мені здається, я маю право.
Нора. І мені так здається. Але ось послухай, Кристино. І мені є чим пишатись, з чого радіти.
Фру Лінне. Не сумніваюсь. Але в якому розумінні?
Нора. Говори тихше. Раптом Торвальд почує! Йому ні за що в світі не можна… Нікому не можна знати про це, Кристино, — нікому, крім тебе.
Фру Лінне. Та в чому справа?
Нора. Іди сюди. (Притягає її на диван поруч себе.) Так, бачиш… І мені є чим пишатись, чим радіти. Це я врятувала життя Торвальду.
Фру Лінне. Врятувала? Як врятувала?
Нора. Я ж розповідала тобі про поїздку до Італії. Торвальд не вижив би, якби не потрапив на південь.
Фру Лінне. Еге ж. І твій батько дав вам потрібні кошти.
Нора (з посмішкою). Це Торвальд так гадає і всі інші, але…
Фру Лінне. Але…
Нора. Тато не дав нам ні копійки. Це я дістала гроші.
Фру Лінне. Ти? Всю цю велику суму?
Нора. Тисячу двісті спецій. Чотири тисячі вісімсот крон. Що ти скажеш?
Фру Лінне. Та як це можна. Норо? Виграла в лотерею?
Нора (зневажливо). У лотерею! (Пирхає.) Це була б не штука!
Фру Лінне. Так звідки ж ти взяла їх?
Нора (наспівуючи і загадково посміхаючись). Гм! Тра-ля-ля-ля!
Фру Лінне. Не могла ж ти позичити?
Нора. Так? Чому?
Фру Лінне. Дружина не може заборгувати без згоди чоловіка.
Нора (підводячи голову). Ну, якщо дружина трохи розуміється у справах, якщо дружина розуміє, як треба розумненько взятись за діло, то…
Фру Лінне. Норо, я рішуче нічого не розумію…
Нора. І не треба тобі розуміти. Я ж не сказала, що позичила гроші. Могла ж я їх дістати іншим шляхом. (Відкинувшись на спинку дивана.) Могла одержати від якого-небудь поклонника. З такою привабливою зовнішністю, як у мене…
Фру Лінне. Ти навіжена.