У передпокої чути дзвінок.
Фру Лінне (встає). Дзвонять. Мені, мабуть, краще вийти.
Нора. Ні, залишайся. Сюди навряд чи хто зайде. Це, певно, до Торвальда…
Служниця (на дверях передпокою). Вибачте, пані, тут якийсь пан хоче поговорити з паном адвокатом.
Нора. Тобто, з директором банку, хочеш сказати.
Служниця. З паном директором. Та я не знаю, — адже там лікар…
Нора. А що це за пан?
Крогстад (на дверях). Це я, фру Хельмер.
Фру Лінне, вражена, здригнувшись, одвертається до вікна…
Нора (ступивши крок до Крогстада, з хвилюванням, притихлим голосом). Ви? Що це значить? Про що ви хочете говорити з моїм чоловіком?
Крогстад. Про банківські справи, певною мірою. Я посідаю невеличку посаду в акціонерному банку, а ваш чоловік буде тепер нашим директором, як я чув…
Нора. Отже…
Крогстад. В особистій справі, фру Хельмер. Більше нічого.
Нора. То будьте ласкаві пройти до його кабінету. (Байдуже вклоняється, зачиняє двері до передпокою, потім підходить до грубки подивитись, чи добре в ній горить.)
Фру Лінне. Норо… хто це був?
Нора. Приватний повірений Крогстад.
Фру Лінне. Отже, не справді він.
Нора. Ти знаєш цю людину?
Фру Лінне. Знала… Кілька років тому. Адже він якийсь час вів справи у наших краях.
Нора. Так-так, правда.
Фру Лінне. Як він змінився!
Нора. Він, здається, був дуже нещасливо одружений.
Фру Лінне. То він тепер удівець?
Нора. З купою дітей… Ну от, розгорілось. (Зачиняє дверцята грубки і легко відсуває качалку.)
Фру Лінне. Він, кажуть, займається найрізноманітнішими справами?
Нора. Так. Дуже можливо. Я зовсім не знаю. Але годі нам думати про справи. Нудно.
З кабінету Хельмера виходить лікар Ранк.
Лікар Ранк (ще на дверях). Ні-ні, я не хочу заважати. Я краще загляну до твоєї дружини. (Зачиняє за собою двері і помічає Фру Лінне.) Ах, вибачте! Я і тут, здається, буду заважати.
Нора. Анітрохи. (Представляє їх одне одному.) Лікар Ранк — Фру Лінне.
Ранк. Ось як. Я частенько чув це ім'я у цьому домі. Здається, я обігнав вас на сходах, коли йшов сюди.
Фру Лінне. Так!.. Я піднімаюсь нагору дуже повільно. Мені важко…
Ранк. Еге ж… Маленьке зіпсуття внутрішнього механізму!
Фру Лінне. Скоріше — просто перевтома.
Ранк. І тільки? То, мабуть, приїхали до міста відпочити — бігаючи у гості.
Фру Лінне. Я приїхала сюди шукати роботи.
Ранк. Що ж, це особливо слушний засіб від перевтоми?
Фру Лінне. Адже треба жити, лікарю.
Ранк. Так, якось приємно думати, ніби це вельми потрібно.
Нора. Ну, знаєте, лікарю!.. І ви ж не від того, щоб пожити.
Ранк. Ну так, виходить. Як мені не погано, я все-таки готовий жити і мучитись якомога довше. І всі мої пацієнти також, і всі моральні каліки так само. Зараз ось один такий сидить у Хельмера…
Фру Лінне (тихо). А!..
Нора. Кого ви маєте на увазі?
Ранк. Приватного повіреного Крогстада, людину, про яку ви нічого не знаєте. У нього підгнило саме коріння характеру, добродійко. Але й він твердить як щось непорушне, що і йому треба жити.
Нора. Справді? Про що ж він прийшов говорити з Торвальдом?
Ранк. Їй-право, не знаю. Чув тільки щось відносно акціонерного банку.
Нора. Я не знала, що Крог… що цей приватний повірений Крогстад має відношення до банку.
Ранк. Так, він посідає там якусь посаду. (До фру Лінне.) Не знаю, чи водяться у ваших краях такого сорту люди, які наче в гарячці шмигляють усюди, рознюхуючи, чи не пахне де моральною гнилизною, щоб потім цю особу мати на увазі для призначення на якусь вигідну посаду. А здоровим доводиться смиренно залишатися за порогом.