Я нічого не сказав, бо сказати було нічого. Старий продовжив свою розповідь стривоженим тоном:
— Проте буде краще розповісти тобі достатньо для того, аби ти зрозумів. Інакше ти чіплятимешся до неї, щоб дізнатися. А мені цього аж ніяк не хотілося б. Бо для неї це може скінчитися внутрішнім безладом. Сумніваюся, що вона хоча б щось пам’ятає сама, — Стілтон дуже умілий та обережний фахівець, але твоє втручання все одно може накоїти біди.
Я глибоко зітхнув:
— Тобі краще знати. Я не фахівець.
— Ото ж бо. А тепер я тобі дещо розповім і відповім на твої запитання, вірніше, на декотрі з них, в обмін на урочисту обіцянку ніколи не чіплятися до своєї дружини з недоречними розпитуваннями. Ти не маєш для цього необхідних навичок.
— Домовилися, сер. Даю слово.
— Тоді почнімо. Колись існувала група людей, іншими словами, секта, яка впала в немилість.
— Знаю. Вітманіти.
— А звідки ти знаєш? Від Мері? Вона не могла тобі про це розповісти, бо вона сама не знала.
— Ні, не від Мері. Просто сам докопався.
Старий поглянув на мене з несподіваною повагою.
— Може, я тебе недооцінив, синку. Правильно кажеш — вітманіти. Мері була одною з них, іще дитиною вона жила з ними в Антарктиці.
— Стривай! — вигукнув я. — Вони покинули Антарктику в... — коліщата в моїй голові шалено завертілися, —...у 1974 році.
— Правильно. А чому ти так переполохався?
— Але ж виходить, що Мері зараз близько сорока років. Не може бути!
— А тобі не все одно?
— Що? Та ні, все одно. але ж цього не може бути.
— Може, й не може. Просто сиди і слухай. Хронологічно її вік становить близько сорока. Біологічно — двадцять із гаком. Психологічно ж вона ще молодша, бо не пам’ятає й не знає нічого, що відбулося до 1990 року.
— Що ти хочеш сказати? Те, що вона багато чого не пам’ятає, з цим все ясно: вона не має бажання пам’ятати. Але що ти маєш на увазі під рештою?
— Те, що сказав. Вона молодша, ніж є насправді, тому що. Пам’ятаєш ту камеру, де вона почала пригадувати? Так от: вона провела там років із десять, якщо не більше, плаваючи у підвішеному живому стані в отому акваріумі.
РОЗДІЛ 28
Був час, коли я був невразливим до емоційних потрясінь. Але старіючи, я не стаю грубішим, навпаки — я стаю м’якшим. Значною мірою це пояснюється коханням. Думка про те, що Мері, моя кохана Мері, плавала в отій штучній утробі ні жива ні мертва, однак збережена, мов законсервований коник-стрибунець, краяла моє серце.
Звідкись здалеку до мене долинув голос Старого:
— Заспокойся, синку, з нею все гаразд.
— Продовжуй, — мовив я.
На перший погляд історія Мері була простою, хоча й загадковою. Її знайшли в болотах поблизу Кайзервілля на північному полюсі Венери — маленька дівчинка не могла пояснити, хто вона, і знала лише своє ім’я, Аллюкера. Ніхто не звернув уваги на промовистість цього імені, до того ж дитина такого віку ніяк не асоціювалася зі скандальною історією вітманітів: у 1980 році транспортний корабель не знайшов жодного вцілілого з їхньої колонії під назвою «Новий Сіон». Їхні плантації знову обернулися на болота, житла являли собою розтріскані поруйновані споруди в смердючих заростях. Понад десяток років часу та понад 300 кілометрів джунглів відділяли маленьку сироту з Кайзервілля від релігійних фанатиків із «Нового Сіона».
На той час непояснима знахідка земного дитинчати на Венері видавалася майже неймовірною. Це було все одно що знайти живого кота в морозильнику, і цей факт потребував пояснення. Але серед науковців та інтелектуалів не знайшлося нікого, хто зацікавився би розслідуванням цього явища. Кайзервілль і досі має не надто добру репутацію, а в ті часи там мешкали шахтарі, повії, представники корпорації «Дві Планети», і більше ніхто. Не думаю, що копирсання лопатами в радіоактивному болотяному намулі залишало багато енергії для інтелектуальної діяльності й розвитку.
Найпевніше, дівчинка виросла, граючись фішками для покера і називаючи кожну жінку з дитячим возиком «матусею» або «тітонькою». А вони у свою чергу скоротили її ім’я до Люкі. Старий не вдавався в подробиці — хто й чому оплатив доставку дівчинки на Землю, а моїх розпитувань про це уникав. Реально важливе питання полягало от у чім: де вона була відтоді, як «Новий Сіон» поглинули джунглі, і що конкретно трапилося з колонією.