РОЗДІЛ 30
Після нашого повернення ми з Мері жили в кабінці завбільшки з бас-барабан. Вона призначалася для одного молодшого офіцера, бо лабораторія не передбачала, щоб там мешкали одружені пари. Тож ми жили як оселедці у бляшанці, але нам було байдуже.
Наступного ранку я прокинувся перший і, як зазвичай, перевірив, чи не причепився до Мері слимак. Поки я це робив, вона розплющила очі й сонно усміхнулася.
— Спи, — сказав я їй, — маємо ще пів години.
Але вона більше не заснула. Через деякий час я звернувся до неї:
— Мері, а що ти знаєш про інкубаційний період бубонної чуми?
— Звідки мені знати? До речі, у тебе одне око темніше за друге.
Я злегка потормосив її:
— Послухай-но, дівчино. Минулого вечора я ходив до бібліотеки, щоб зробити деякі грубі підрахунки. І з’ясував, що слимаки, напевне, напали на наших друзів-комуністів приблизно за три місяці до того, як вони вдерлися до нас.
— Ясна річ.
— А ти що — знала? Чому не сказала?
— Мене ж ніхто не питав. Але це й так було очевидно.
— Чому очевидно, заради бога? Втім, пора вставати, бо на сніданок спізнимося.
Коли ми покидали кабінку, я спитав:
— Цього ранку гіпнотичні процедури почнуться у звичайний час, еге ж?
— Авжеж.
— Мері, а чому ти ніколи не розповідаєш, про що вони тебе розпитують?
Мері здивовано поглянула на мене:
— Але ж я не знаю.
— Так я і думав. Глибокий транс плюс команда все забути, так чи ні?
— Здається, що так.
— Що ж... доведеться внести до процедури деякі зміни. Сьогодні я піду разом із тобою.
— Гаразд, любий, — тільки й сказала вона.
***
Всі вони зібралися, як і зазвичай, в кабінеті доктора Стіл-тона: Старий, Стілтон власною персоною, начштабу полковник Джибсі, підполковник, якого я знав лише в лице, й химерне збіговисько техніків-сержантів 2, молодших офіцерів та прислуги. Схоже, у війську має бути щонайменше восьмеро, щоб допомогти високому чину сходити в туалет, — саме через це я свого часу й звільнився зі служби.
Побачивши мене, Старий здивовано підняв брови, але нічого не сказав. Сержант, який виконував обов’язки швейцара, спробував зупинити мене.
— Доброго ранку, місіс Найвенс, — звернувся він до Мері й додав, поглянувши на мене: — А вас у списку немає.
— Я сам заношу себе до списку просто зараз, — сказав я так, щоб почули всі, й проштовхнувся повз сержанта.
Полковник Джибсі вирячився на мене, потім поглянув на Старого й глухо прогарчав щось на кшталт «Що все це означає?». Старий не відповів, але його брови піднялися ще вище. Всі навколо завмерли зі скам’янілими обличчями, вдаючи, що їх там немає, — окрім однієї дівчини-сержанта, яка не втрималася й весело вишкірилася.
Старий підвівся, сказав Джибсі «Одну хвилинку, полковнику» і прошкутильгав до мене. А потім мовив так, щоб міг почути я один:
— Синку, ти ж мені обіцяв.
— Так. Але я скасовую свою обіцянку. Ти не мав права вимагати від чоловіка обіцянки щодо його дружини. Ти не взяв Мері до уваги.
— Тобі нема чого тут робити, сину. Ти не маєш належної кваліфікації. Заради Мері, йди звідси.
До того моменту мені не спадало на думку ставити під сумнів право Старого перебувати в тій кімнаті, але вмить я прийняв рішення і вмить його озвучив, несподівано для самого себе:
— Це тобі тут нема чого робити, бо ти не аналітик. Тому вимітайся звідси геть.
Старий поглянув на Мері і я також. Вираз її обличчя не змінився. Старий мовив, повільно підбираючи слова:
— Ти що, блекоти об’ївся, синку?
На що я відказав:
— Експерименти проводять ні над ким іншим, як над моєю дружиною, тому з цього моменту правила тут встановлюю я — інакше жодних експериментів тут більше не буде.
— Молодий чоловіче, ви що, з глузду з’їхали? — різко втрутився полковник Джибсі.
— А який ваш тутешній статус? — напустився на нього я. І, поглянувши на його руки, додав: — У вас на персні абревіатура ВІВ, тобто Військовий інститут Вірджинії. А який ваш конкретний фах? Ви — доктор медицини? Чи дипломований психолог?
Полковник підвівся й спробував надати собі поважного вигляду, але без одежі це йому вдалося погано, бо достоїнство — воно всередині, як, скажімо, у Мері.
— Ви, мабуть забули, що це — військовий об’єкт.
— А ви, мабуть, забули, що ми з дружиною — не військовий персонал. Ходімо звідси, Мері, — додав я.
2
Технік-сержант — військове звання сержантського складу Військово-повітряних сил США. (Прим. перекл.)