Я ще ніколи не бачив Мері такою близькою до втрати самовладання — за винятком одного разу. І я подумав: «Стережіться, джентльмени, бо буде лихо!».
— Ви вельми переконливо висловили свою точку зору, шановна добродійко, — сказав доктор Стілтон, — але скажіть мені: вважалося, що ви не мали спогадів про цей період, і мій власний досвід роботи з вами підводить мене саме до такого висновку. А тепер ви говорите так, наче маєте чіткі й свідомі спогади, — я правильно кажу?
На обличчі Мері з’явився спантеличений вираз:
— Так, тепер я пам’ятаю, я пам’ятаю все абсолютно чітко. Просто я не згадувала про це багато років.
— Я вас зрозумів, — сказав Стілтон і повернувся до Гейзельхерста: — Що скажете, докторе? Чи маєте ви культуру збудників цієї хвороби в цій лабораторії? Ваші люди працювали з нею?
— Чи працювали мої люди з нею?! — ошелешено перепитав Гейзельхерст. — Звісно, ні. Про це й мови бути не може — це ж дев’ятиденна лихоманка! З таким же успіхом можна працювати з поліомієлітом або тифом. Це все одно що сокирою нігті обрізати!
Я торкнувся руки Мері й сказав:
— Ходімо, люба. Схоже, ми зіпсували їм все, що можна.
Коли ми пішли, я помітив, що вона тремтить і на очах у неї сльози. Я повів її до їдальні для системного лікування міцним алкоголем.
***
Згодом я вклав Мері подрімати і посидів із нею, допоки не переконався, що вона заснула. Потім я розшукав свого батька — він був у кабінеті, який виділили йому військові.
— Привіт, — сказав я.
Він задумливо поглянув на мене:
— Ну що, Елігу, я чув, що ти зірвав джек-пот.
— Я волію зватися Семом. — відказав я.
— Гаразд, Семе. Успіх — це вже саме по собі виправдання, але твій джек-пот виявився невтішно малим. Ситуація здається майже так само безнадійною, як і раніше. Дев’ятиденна лихоманка... Не дивно, що колонія вимерла разом зі слимаками. Я не уявляю, як ми можемо нею скористатися. Ми ж не можемо сподіватися, що у кожного індивіда проявиться, як у Мері, незламна воля до життя.
Я розумів його: серед незахищених землян смертність від означеної лихоманки складала дев’яносто вісім із гаком відсотків. Серед вакцинованих смертність фактично дорівнювала нулю, але такий варіант все одно не підходив.
Нам потрібен був мікроб, який викликав би у людини несмертельне захворювання, але при цьому вбивав би слимака.
— Не розумію, в чім різниця, — сказав я. — Існує велика ймовірність, що через півтора місяця ми матимемо в долині Міссісіпі тиф або чуму, або і тиф і чуму.
— Або слимаки зроблять висновки зі свого провалу в Азії й почнуть запроваджувати суворі санітарні заходи, — зауважив батько.
Я про це якось не подумав — ця ідея ошелешила мене настільки, що я мало не пропустив повз вуха наступну його фразу:
— Ні, Семе, тобі доведеться вигадати кращий план, ніж цей.
— Мені доведеться? Я ж у тебе просто працюю.
— Це було колись. А тепер ти почав верховодити. Я не проти. Я все одно збирався піти у відставку.
— Та що ти таке верзеш? Я не збираюся верховодити і не хочу бути начальником. Бо начальник Відділу — ти.
Батько похитав головою:
— Начальник — це той, хто керує. Зазвичай титули та знаки розрізнення йдуть слідом за цим фактом, а не навпаки. Як ти вважаєш, Олдфілду до снаги моя посада?
Я подумав і похитав головою — батьків перший заступник був типовим виконавцем, а не організатором.
— Я знав, що одного дня ти перебереш на себе керівництво, — продовжив батько. — І ти це зробив: заперечив мою думку у важливій справі, нав’язав мені свою, і в результаті виявився правим.
— О господи милосердний! Та я ж просто вперся рогом і продавив одне-однісіньке питання, бо вам, великим мислителям, ніколи не спадало на думку, що ви не проконсультувалися з єдиним справжнім експертом із Венери, який стирчав у вас під рукою, — тобто з Мері. Я й не сподівався щось віднайти, це була випадкова удача, і не більше того.
Батько похитав головою:
— Я не вірю в удачу, Семе. Удача — це шаблон, який використовують пересічні люди для пояснення досягнень людей геніальних.
Я поклав долоні на стіл і нахилився до нього:
— Гаразд, я — геній, але ти все одно не зможеш завадити мені звільнитися. Коли все це скінчиться, ми з Мері подамося до хатини в горах, щоб ростити там кошенят і дітлахів. Ми не збираємося марнувати час, керуючи придуркуватими агентами.