Бо хтозна, які несподівані смертельні пастки криються в глибинах нашого Всесвіту. Слимаки можуть здатися простими, щирими і вельми приязними у порівнянні, скажімо, з аборигенами планети Сіріус. Якщо це тільки початок, то нам слід винести з нього всі необхідні уроки. Ми гадали, що космос порожній і що ми автоматично стаємо володарями всесвіту — навіть «завоювавши» космос, ми так гадали. Що Марс вже помер, а Венера ще тільки зароджується. Отже, якщо людина хоче бути господарем, або принаймні шанованим сусідом, то їй доведеться за це воювати. Треба орала перекувати на мечі; зворотний шлях — це бабусина казка.
Кожен із нас, хто візьме участь в експедиції, щонайменше один раз побував у полоні слимаків. Тільки той, хто був керований ними, знає, якими підступними бувають слимаки, що з ними треба постійно бути насторожі, і як глибоко треба їх ненавидіти, аби мати натхнення з ними боротися. Кажуть, що космічна подорож триватиме близько дванадцяти років, і це дасть нам із Мері достатньо часу, щоб завершити наш медовий місяць. Так, Мері також вирушає разом із нами. Більшість із нас — одружені пари, а чоловіки-одинаки збалансовані однаковою кількістю жінок-одиначок. Дванадцять років — це не подорож, а спосіб життя.
Коли я повідомив Мері, що ми вирушаємо на Сатурн, вона лише сказала:
— Добре, любий.
Окрім того, у нас буде час іще для двох чи трьох дитинчат. Як каже татко: «Людство мусить примножуватися й продовжувати свій шлях, навіть якщо не знає, куди йде».
Мій звіт місцями недоладний, і я розумію, що перед оприлюдненням дещо слід скоротити, а дещо піддати цензурі, але я вклав у нього все, що бачив і відчував, бо війна з чужинською расою — це війна психологічна, а не війна технічних засобів, тому мої думки та почуття можуть виявитися важливішими, ніж мої вчинки.
***
Цей звіт я завершую на космічній станції «Бета», з якої ми переправимося на наш корабель «Месник», споряджений Організацією Об’єднаних Націй. Часу для коригування тексту у мене вже не буде — він піде у тому вигляді, в якому є, щоб історикам було цікаво з ним ознайомитися. Вчора ввечері в порту Пайкс-Пік ми попрощалися з татком і залишили з ним нашу маленьку донечку. Вона ще нічого не розуміє, і від цього мені стало трохи сумно. Але ми з Мері неодмінно займемося проблемою дітонародження, причому невідкладно.
Коли я сказав «Прощавай!», татко поправив мене:
— Ти хотів сказати «Бувай!». Ти неодмінно повернешся, а я неодмінно доживу до того часу, з кожним роком стаючи ще більш дивакуватим і противним.
Я сказав, що сподіваюсь повернутися. Татко кивнув:
— Ти повернешся. Надто ти жорсткий і злий, щоб померти. Я дуже вірю в тебе і в таких, як ти, синку.
Настав час перельоту на головний корабель. У мене піднесений настрій. Начувайтеся, ляльководи! Вільні люди йдуть вас нищити!
Буде вам смерть і руйнація!
ПРИМІТКИ ДО ТЕКСТУ:
Використаний у цій книзі текст є виправленим виданням 1990 року, опублікований компанією Del Rey Books, дочірнім підприємством видавництва Ballantine Books, Нью-Йорк.
КУЛЬТREAD
Г. Селбі-молодший. «Реквієм по мрії» Р. Дж. Воллер. «Мости округу Медісон» Е. Нейдерман. «Адвокат диявола» Б. І. Елліс. «Американський психопат» А. Гейлі. «Аеропорт»
А. Гейлі. «Готель»
Т. Гарріс. «Червоний Дракон»
Т. Гарріс. «Мовчання ягнят»
Т. Гарріс. «Ганнібал»
Т. Гарріс. «Сходження Ганнібала» Д. Лігейн. «Острів проклятих» Дж. Орвелл. «1984. Колгосп тварин» І. Бенкс. «Осина фабрика» Д. Сеттерфілд. «Тринадцята казка» К. Мак-Каллоу. «Ті, що співають у терні» Д. Кінг. «Щоденник кілера» Р. Гайнлайн. «Двері у Літо» Н. Горнбі. «Фанат»
І. Велш. «Екстазі»
К. Стокетт. «Прислуга»
Р. Метісон. «Я — легенда»