Далі Старий коротко, але з огидними деталями пояснив, що являв собою паразит і як складається поточна ситуація.
— Іншими словами, — завершив він, — паразит майже напевне перебуває разом із нами в цьому приміщенні.
Один із нас схожий на людину, але фактично є роботом, яким рухає воля нашого смертельного і вкрай небезпечного ворога.
Персонал стиха загомонів. Люди почали крадькома позирати один на одного. Декотрі явно намагалися відсторонитися. Іще хвилину тому ми були єдиною командою, підібраною за принципом сумісності характерів, але зараз ми перетворилися на юрбу, де всі підозрювали всіх. Я й сам це відчував і спіймав себе на тім, що поволі задкую від чоловіка, який стояв поруч зі мною, — то був стюард на ім’я Рональд, я знав його багато років.
— Шефе, — прокашлявся Грейвс. — Я хочу, аби ви зрозуміли, що я вжив усіх необхідних заходів, щоб...
— Заткнися. Мені не потрібні виправдання. Виведи вперед Джарвіса. Зніми з нього халат.
Грейвс замовк, і разом з асистентом вони виконали наказ Старого. Схоже, Джарвіс був не проти, але видно було, що він сприймає оточення лише частково. На його лівій вилиці та скроні виднівся жахливий синій пухир, але причина була не в ньому, бо я не сильно його уразив. Напевне, Грейвс вколов йому якийсь наркотик.
— Поверніть його, — наказав Старий.
Джарвіс дозволив себе повернути, і всі побачили на його плечах та шиї знак у вигляді червоного висипу, який залишив по собі огидний слимак.
— Вам всім тепер видно, де саме та істота сиділа на ньому.
До цього моменту, коли з Джарвіса зняли халат, у залі чувся шепіт та здавлене хихотіння, але тепер у приміщенні запанувала мертва тиша.
— Так от, — продовжив Старий, — зараз ми спробуємо зловити того слимака! Ба більше, ми мусимо спіймати його живцем. Це застереження особливо стосується нетерплячих молодих хлопців, у яких чешуться руки. Ви щойно побачили, де цей паразит чіпляється на людину. Попереджаю: якщо паразит загине, то я вб’ю того, хто уб’є його. Якщо для того, щоб його спіймати, вам доведеться стріляти в носія, то цільтеся в нижню частину його тіла. Ходи сюди! — махнув мені Старий своїм пістолетом.
Я рушив до нього. Він зупинив мене на півдорозі між юрмою та собою.
— Докторе, заберіть Джарвіса геть! Посадіть його за мною. Ні, вдягати його не треба.
Покірливого Джарвіса провели через кімнату, а потім Грейвс зі своїм помічником приєдналися до групи. Старий знову зосередив свою увагу на мені.
— Витягни свою зброю. Кинь її на підлогу.
Старий націлив свій пістолет просто мені в пупок, тому я витягував свою зброю вкрай обережно. Поклавши пістолет під ноги, я відштовхнув його від себе десь на півтора метри.
— Знімай одежу — геть усю.
Я — не сором’язлива незайманка, але виконувати цей наказ мені було непросто. Проте пістолет Старого змусив мене відкинути стримувальні інстинкти, але не змусив промовчати декількох молодих дівчат, тому, коли я опинився зовсім голим, вони захихотіли. Одна з них мовила доволі голосно:
— А він нічогенький!
— Як на мене, то надто жилавий, — зауважила її подруга.
Я спалахнув, неначе наречена.
Оглянувши мене, Старий наказав мені підняти пістолет і став поруч:
— Підстрахуєш мене, — наказав він, — і поглядай на двері. Гей, Дотті, як там тебе, ти наступна.
Дотті була дівчиною з релігійної родини. Звісно, пістолета в неї не було і, мабуть, коли загула сирена, вона ще спала. Бо на ній була нічна сорочка завдовжки до підлоги. Вона виступила вперед, зупинилася — і більше нічого не стала робити.
Старий махнув їй пістолетом.
— Отже, знімай сорочку! Я ж не буду тебе чекати всю ніч.
— Ви це серйозно? — спитала вона, немовби не вірячи своїм вухам.
— Не барися!
Дотті здригнулася, аж підскочила на місці.
— Добре-добре, тільки не треба в мене пістолетом цілити. — Закусивши губу, вона повільно роз’єднала застібку на талії. — За це мені належить премія, — зухвало мовила вона і одним швидким рухом скинула із себе сорочку.
Після чого дещо зіпсувала ефект від своєї войовничості, явно позуючи на публіку. Це тривало лише якусь мить, але не пройшло повз моїх очей. Мушу зізнатися, їй було чим похизуватися, але я не мав настрою придивлятися.
— Обличчям до стіни! — гаркнув Старий. — А тепер Ренфрю!
Не знаю, чи навмисне Старий перемежав жінок чоловіками, але то була слушна ідея, бо це допомогло звести спротив до мінімуму. Хоча, чорт забирай, знаю, адже Старий нічого не робив просто так. Після моїх пекельних мук чоловіки діловито роздягалися, хоча декотрі ніяковіли. Що ж до жінок, то декотрі хихотіли, декотрі червоніли, але ніхто з них особливо не протестував. За інших обставин я спостерігав би за цим процесом із цікавістю, але не зараз. Фактично, ми змогли дізнатися один про одного те, чого не знали раніше. Наприклад, серед нас була дівчина, яку ми прозивали «цицьката». І ніхто особливо не переймався. Та виявилося, що ми ще й недооцінювали її принади. За двадцять хвилин оголилося стільки квадратних метрів блідої шкіри, скільки я ніколи не бачив раніше, а купа зброї на підлозі здавалася цілком пристойним арсеналом.