Коли настала черга Мері, вона подала хороший приклад і роздягнулася швидко й абсолютно непровокативно — Старому слід було починати з неї, а не з дурепи Дотті. Скидаючи своє вбрання, Мері не робила з цього сексапільної вистави й оголила своє тіло зі спокійною гідністю. Але те, що я побачив, не вгамувало моїх почуттів до неї.
Мері зробила чималий внесок у купу смертоносного залізяччя на долівці. І я вирішив, що їй просто подобалася зброя. Я ж завжди обходився лише одним пістолетом.
Насамкінець ми всі опинилися в чому мати народила, і виявилося, що ні на кому з нас паразитів не було. Неперевіреними лишилися тільки Старий та його секретарка, міс Гайнс. Схоже, він трохи її побоювався — вона була старшою за нього і мала схильність помикати ним. Я здогадався, куди поділася потвора, — якщо Старий мав рацію. Але він міг і помилятися, бо слимак міг запросто причепитися десь за балку стелі й чекати моменту стрибонути комусь на спину.
З пригніченим виглядом Старий поштрикав купу одежі своїм ціпком. Він, ясна річ, знав, що в ній нічого немає, а може, просто ще раз перевіряв. Нарешті він поглянув на свою секретарку:
— Міс Гайнс, прошу. Ви — наступна.
Я подумав собі: цього разу, брателло, тобі доведеться вдатися до сили.
Та міс Гайнс навіть не поворухнулася. Вона стояла, втупившись у нього поглядом, наче статуя під назвою «Ображена невинність». Я побачив, що Старий був готовий діяти, тому підійшов до нього й стиха сказав:
— Начальнику, а ви самі як? Знімайте штани.
Він ошелешено сіпнув головою.
— Я не жартую, — мовив я. — Паразит у вас, або в неї, або в обох. Роздягайтеся.
Старий умів коритися неминучому.
— Роздягніть її. А я роздягнуся слідом.
І з похмурим виглядом почав смикати свої блискавки.
Я наказав Мері взяти двох жінок і роздягнути міс Гайнс. Коли я знову поглянув на Старого, той вже встиг наполовину скинути штани — а міс Гайнс явно збиралася накивати п’ятами.
Старий був межи мною та секретаркою, тому я не мав простору для прямого пострілу, а всі інші агенти були роззброєні! І знову мені подумалося, що то не була випадковість: Старий побоювався, що вони стануть стріляти, коли паразита буде виявлено. А той слимак був потрібен йому живим.
Поки я отямився, міс Гайнс вже встигла проскочити крізь двері й кинулася бігти коридором. Я міг би підстрелити її в проході, але мені завадили дві обставини: по-перше, я не зумів так хутко переключити свої емоційні швидкості. Тобто для мене вона й досі була шановною міс Гайнс, старою дівою-секретаркою мого шефа, яка шпетила мене за граматичні помилки в моїх доповідях. По-друге, якщо вона стала носієм паразита, то я не міг ризикувати спалити його своїм пістолетом, особливо беручи до уваги ті погрози, які нещодавно озвучив бос. До того ж я — не чемпіон світу зі снайперської стрільби.
Вона шмигнула до якоїсь кімнати. Я підбіг до входу і завагався — суто за звичкою, бо то був жіночий туалет.
Але роздумував я недовго — буквально якусь мить. Ударом ноги я розчинив двері, увійшов і озирнувся, тримаючи пістолет напоготові.
Щось торохнуло мене в праве вухо, і мені здалося, що я довго й неквапливо падаю на підлогу.
***
Наступні кілька секунд я пам’ятаю погано. По-перше, я опинився у нокауті, принаймні ненадовго. Пригадується, була якась колотнеча й вигуки: «Стережися!», «Ах ти ж сука, вона мене вкусила!», «Слідкуй за руками, слідкуй за руками!». Потім хтось сказав, уже спокійнішим голосом: «Зв’яжіть їй руки й ноги, тільки обережно». Хтось інший спитав: «А з ним що робити?». Йому відповіли: «Згодом розберемося. Насправді він не сильно постраждав».
Фактично, я й досі був у напівпритомному стані, коли вони пішли. Але відчув, як до мене потоком повертається життя. Я сів на підлозі — мене переповнила якась смутна тривога. Потім підвівся і, злегка погойдуючись, рушив до дверей. Там я зупинився, вагаючись, і обережно визирнув у коридор — там нікого не було видно. Я вийшов і потупцював коридором у напрямку, протилежному конференц-залу.
Перед вихідними дверима я на мить сповільнив крок, а потім із жахом усвідомив, що я голий, і кинувся прожогом до чоловічого крила офісів. Там я схопив першу-ліпшу одіж і начепив її на себе. Знайшов туфлі замалого для мене розміру, але мені було байдуже.