Я зіщулився, злий і пригнічений. На якусь мить мені здалося, що він прийме мою пропозицію, і у мене з’явиться можливість втілити свій план втечі.
— Отже, — мовив Старий, — звідки ти прибув?
Відповіді не було... Вказівки відповідати мені не надійшло.
Шокер підсунувся ближче.
— Здалеку! — випалив я.
— Це — не відповідь. Кажи — звідки? Де ваша домівка, ваша планета?
Відповіді я знову не отримав. Старий трохи почекав, а потім мовив:
— Бачу, мені доведеться освіжити твою пам’ять. — Я похмуро дивився на нього, геть ні про що не думаючи. Раптом мого мучителя перервав один із присутніх.
— Що таке? — спитав його Старий.
— Можливо, у нього виникли суто семантичні труднощі, — пояснив працівник. — У нього і його родичів можуть бути інші астрономічні концепції.
— З якого це дива? — спитав Старий. — Цей слимак користується винятково запозиченим лексиконом. Він знає те, що знає і його носій, ми це вже довели. — Проте він знову повернувся до мене й обрав іншу тактику:
— Слухай сюди, ти ж знаєш про Сонячну систему; ваша планета розташована в ній чи поза її межами?
— Всі планети належать нам, — відповів я, трохи завагавшись.
Старий задумливо почесав підборіддя.
— Що ти хочеш цим сказати? — здивовано спитав він. — Втім, можеш не пояснювати; припустімо, що вам справді належить увесь цей чортів всесвіт; але все ж таки — де ваше гніздо? Де ваша домівка? Звідки прибули ваші кораблі?
Я не міг йому цього сказати, тому й не сказав, продовжуючи мовчки сидіти.
Не встиг я зреагувати, як він торкнувся мене своїм шокером, і я відчув паралізуючий удар болю, який, проте, швидко стих.
— Відповідай, чорти б тебе забрали! Яка планета? Марс, Венера? Юпітер? Сатурн? Уран? Нептун? Плутон?
Старий перелічував планети, і кожна з них поставала у мене перед очима. Коли ж він вказав відповідну назву, то моя свідомість на це зреагувала, але думку про названу планету негайно забрав у мене володар.
— Кажи, — продовжив Старий, — бо скуштуєш батога.
— Жодна з них, — почув я власний голос. — Наша домівка розташована значно далі. Вам ніколи не вдасться її знайти.
Старий поглянув мені за плечі, а потім мені у вічі.
— Схоже, ти брешеш. Доведеться тебе трохи збадьорити, щоб ти давав чесні відповіді.
— Ні, не треба!
— Та ні, треба.
Він повільно підніс шокер мені до спини. Правильна відповідь знову спалахнула в моїй свідомості, і я вже був готовий її дати, як раптом щось схопило мене за горло. І з’явився біль.
Біль не вщухав. Мене неначе розривало на шматки; я спробував заговорити, розповісти, зробити все, щоб зупинити біль, але не міг нічого вдіяти, бо рука й далі стискала мене за горло.
Крізь розмиту туманність болю я побачив обличчя Старого; воно мерехтіло й пливло в повітрі.
— Досить? Чи, може, ще? — запитав він. — Будеш говорити?
Я почав відповідати, але закашлявся й подавився. І побачив, як Старий знову простягнув до мене шокер.
Тоді я розпався на шматки й помер.
***
Вони схилилися наді мною. Хтось сказав:
— Він приходить до тями; пильнуйте, бо він може сильно вдарити.
Наді мною нависло стривожене обличчя Старого.
— З тобою все гаразд, синку? — стурбовано спитав він.
Я мовчки відвернувся.
— Звільніть місце з одного боку, — озвався хтось інший. — Я зроблю йому укол.
— А його серце витримає?
— Безумовно, інакше я цього не робив би.
Власник другого голосу став біля мене навколішки, взяв мене за передпліччя і зробив укол. Потім піднявся, поглянув на свої руки і витер їх об шорти. На шортах лишився кривавий слід.
Я відчув, як до мене повертаються сили. «Це — “гіро” або щось подібне», — подумав я розсіяно. Та що б це не було, воно швидко збирало мене докупи. Невдовзі мені вдалося сісти на підлозі без будь-якої допомоги.
Я й досі перебував у кімнаті з кліткою, якраз перед отим триклятим кріслом. Без особливої цікавості я відмітив, що клітка знову була замкнена. Я почав підводитися на ноги, і Старий, ступивши крок уперед, подав мені руку. Я відбив її геть.
— Не доторкайтеся до мене!
— Вибач, — сказав він і різко кинув: — Джонсе! Візьми із собою Айто і принесіть ноші. Заберіть його назад до лазарету. Док, супроводжуйте їх.
— Слухаю!
Чоловік, який зробив мені укол, виступив уперед і взяв мене за передпліччя.