А якщо хтось здумає з’явитися побіля хижки в радіусі сотні метрів, то йому доведеться або показати мені свою голу спину, або загинути від палючого променя мого пістолета.
РОЗДІЛ 11
Я поривався комусь про це розповісти, і слухати мене випало Доріс. Може, ця інформація була секретною, але мені було начхати. Виявилося, що Доріс знала про операцію «Паразит», тому не мало сенсу тримати в таємниці якусь її частину. Навпаки — проблема полягала в тім, щоб розсекретити її, але це я вже забігаю наперед. Про все у свою чергу.
Доріс обурилася, страшенно обурилася, вона кипіла, мов скажена миша. Вона забинтувала рани, які мені заподіяли виконавці експерименту. Звісно, Доріс виконала цю роботу гірше за досвідчену медсестру, але принаймні вона була одною з нас. Я бовкнув їй про те, яку роль в усьому цьому зіграла Мері.
— Розумієш, це як на бійні, — сказав я їй. — Там одна спеціально відібрана тварина заводить всередину інших. Щоб мене заманити, вони навмисне обрали Мері.
Про те, як тварин заводять на бійню, Доріс не чула, але вона добре мене зрозуміла.
— Ти хотів із цією дівчиною одружитися, чи не так?
— Це правда. Дурний я, еге ж?
— Стосовно жінок усі чоловіки дурні, але річ не в цьому. Неважливо, чи хотіла вона вийти за тебе заміж; вона знала про твоє бажання одружитися з нею, і це робить її вчинок у сотню разів гіршим. Вона знала, що зможе утнути з тобою цей трюк, і вчинила підло. — Доріс кинула масажувати мене, і її очі спалахнули люттю. — Ця рудоволоса краля мені ніколи не траплялася, але якщо коли-небудь трапиться, то я їй всю пику роздряпаю!
Я усміхнувся їй:
— Ти добра дівчинка, Доріс. Я вірю, що ти ніколи не вчиниш підло з мужчиною.
— Та ні, я зовсім не янгол, і в моєму житті бували скороминущі романи. Але якби я утнула що-небудь схоже на це бодай наполовину, то порозбивала б усі свої дзеркала, бо мені було б соромно на себе дивитися. Повернися трохи убік, щоб я змогла зайнятися твоєю другою ногою.
***
Невдовзі з’явилася Мері. Я зрозумів це з того, що Доріс сердито сказала:
— Вам сюди не можна.
— Можна, — почувся голос Мері. — Я увійду, а ти спробуй мене зупинити.
— Ані руш! — верескнула Доріс. — Бо я всі твої фарбовані патли повириваю з корінням!
Ненадовго запала тиша, почулися звуки бійки, а потім пролунав гучний ляпас, наче когось ударили по щоці.
— Гей, що там відбувається? — заволав я.
Вони нарисувалися в одвірку разом. Доріс важко дихала, а її волосся було скуйовджене. Мері намагалася триматися спокійно і з достоїнством, але на її лівій щоці виднілася яскраво-червона пляма завбільшки з долоню Доріс. Вона поглянула на мене, не звертаючи увагу на медсестру.
Доріс нарешті перевела подих і вимовила:
— Забирайтеся звідси геть. Він не бажає вас бачити.
— Я хочу це почути від нього самого.
Я окинув їх поглядом.
— Та яка, в біса, різниця, Доріс; раз вона прийшла, то я з нею поговорю. Мені все одно треба їй дещо сказати. Дякую за допомогу.
Доріс трохи помовчала, а потім випалила:
— Який же ж ти дурень!
І вискочила геть.
Мері підійшла до ліжка.
— Семе, — сказала вона. — Семе.
— Мене звати не Сем.
— Але ж я не знаю твого справжнього імені.
Я завагався. Було не на часі пояснювати їй, що мої батьки виявилися доволі нерозумними й винагородили мене іменем Елігу.
— А яка різниця? Згодиться й Сем.
— Семе, — повторила вона. — Мій любий Сем.
— Я не твій любий.
— Так, я знаю це, — відповіла вона, схиливши голову. — Семе, я прийшла сюди довідатися, чому ти мене ненавидиш. Може, це вже нічого не дасть, але я мушу знати — чому.
Я зневажливо пирхнув:
— Ти не знаєш чому, після того що зробила? Мері, може, ти й холодна як риба, але ж ти не дурепа. Я знаю це, бо я з тобою працював.
Вона похитала головою:
— Все якраз навпаки, Семе. Я — не холодна як риба, але часто буваю дурною. Поглянь, будь ласка, на мене. Я знаю, що вони з тобою зробили. Я знаю, що ти пішов на це, бо не хотів, щоб це сталося зі мною. Я розумію це, і я тобі глибоко вдячна. Але я не уявляю, чому ти зненавидів мене. Ти не обов’язково мав це робити, я не просила тебе про це і не хотіла, щоб ти так вчинив.
Я промовчав, і невдовзі вона спитала:
— Ти мені не віриш?
Я обперся на лікоть:
— Я вірю тобі. Я вірю — тебе переконали, що саме так воно й було. А тепер я розповім тобі, як це було насправді.