Гадаю, що до всіх інших, як і до мене, сенс того, що відбувалося, дійшов не відразу: сенатор загорнув свою пропозицію у витіюваті ритуальні словеса, тому не дивно, що майже ніхто не збагнув, що він насправді казав. Я поглянув на Старого.
Старий поглянув на Мері.
Мері поглянула на Старого з виразом термінової невідкладності.
Старий вихопив із кишені блокнот, щось у ньому нашкрябав, зіжмакав аркуш і кинув його донизу Мері. Вона спіймала паперову кульку, розгорнула її, прочитала, а потім передала Президенту.
Він сидів, спокійний і розслаблений, наче це не його найкращий приятель у ту саму мить рвав його репутацію на шматки, а разом із нею — безпеку Республіки. Начепивши свої старомодні окуляри, Президент прочитав записку. Потім непоспішно відшукав поглядом Старого і здивовано підняв брови. Старий кивнув.
Президент легенько штовхнув голову Сенату, той схилився над ним, і вони пошепки про щось перемовилися.
Готліб продовжував розводитися про те, що йому, мовляв дуже прикро, але бувають часи, коли треба поступитися старою дружбою заради вищого обов’язку, і тому...
Голова Сенату стукнув своїм молоточком:
— Вимушений вас перервати, сенаторе.
— Але я іще не закінчив, — здивовано відказав Готліб.
— Сенаторе, я не позбавляю вас слова. Через важливість того, що ви кажете, Президент Сполучених Штатів запрошує вас на трибуну продовжити промову.
На обличчі Готліба з’явився спантеличений вираз, але він нічого не міг вдіяти. Тому він поволі рушив до передньої частини зали.
Крісло Мері перекривало прохід до невеликих сходів, що вели на трибуну. Замість того, щоб тихцем дати Готлібу дорогу, вона посунулася так, що стала йому на дорозі ще більше. Готліб зупинився, і вона немовби ненароком штовхнула його. Він схопив її за руку, щоби втримати себе та її від падіння. Вона щось сказала йому, він відповів їй, але слів не було чутно. Нарешті вони розминулися, і сенатор підійшов до трибуни.
Старий затремтів, наче мисливський пес перед кидком. Мері поглянула на нього і кивнула.
— Хапай його! — скомандував Старий.
Я стрілою перемахнув через поруччя і приземлився прямісінько на плечі Готліба. В цю мить Старий гукнув:
— Рукавиці, сину, рукавиці!
Але я не став зупинятися, щоб їх вдягнути. Голими руками я розірвав Готлібу піджак і побачив слимака, який пульсував під сорочкою. Я зірвав із сенатора сорочку — усім показати паразита.
Навіть дюжини стереокамер забракло б для того, щоб зафіксувати те, що сталося протягом наступних кількох секунд. Я затопив Готлібу у вухо, щоби він не пручався. Мері всілася йому на ноги. Президент став наді мною і вигукнув, показуючи на Готліба:
— Ось! Дивіться! Тепер ви всі можете це побачити!
Голова Сенату завмер, отетеріло погойдуючи своїм молоточком.
Конгрес перетворився на некеровану юрбу, чоловіки горлали, жінки верещали. А наді мною височів Старий; немов із капітанського містка, він роздавав накази охоронцям Президента.
Ми обернули цей хаос на свою користь: двері вдалося замкнути, і всередині зали не виявилося інших озброєних і спаяних дисципліною чоловіків, окрім агентів Старого. Так, там були іще парламентські пристави, але хто вони такі, щоб на них звертати увагу? Якийсь літній конгресмен витягнув зі свого піджака короткоствольний револьверчик, дуже схожий на музейний експонат, але цьому незначному інциденту було швидко покладено край.
За допомогою пістолетів охорони та гепання молоточка було відновлено такий-сякий порядок. А потім заговорив Президент. Він сказав присутнім, що цей дивовижний випадок дав їм можливість розкрити істинну природу нашого ворога, і запропонував проходити повз нас по одному, щоб кожен на власні очі побачив одного з паразитів із найбільшого супутника Сатурна. Не чекаючи згоди, він вказав на тих, що сиділи у першому ряду, і наказав їм підходити.
І вони почали підходити.
Відсунувшись навпочіпки з дороги, я подумав, що, мабуть, увесь цей гармидер трапився не випадково. Ніколи не знаєш, що замишляє Старий. «Невже він знав, що слимаки проникли й до Конгресу?» — подумав я, потираючи забите коліно.
А Мері стояла на платформі. Повз нас пройшли близько двадцяти людей, і одна жінка-конгресмен впала в істерику, побачивши, як Мері знову подала знак Старому. Цього разу я на мить випередив його наказ.