— Накажіть призупинити трансляцію.
Затим він обернувся до Старого:
— Ендрю, нам треба їхати до Капітолія.
Президент послав за камердинером і пішов до свого гардеробу, розташованого поруч із його кабінетом; звідти він вийшов офіційно вдягнений з урочистої нагоди. Глава держави нічого не став пояснювати, Старий тільки підняв брову й промовчав, а я зауважити не насмілився. Ми всі залишалися у своєму напівоголеному статусі і в такому вигляді вирушили до Капітолія.
Мало відбутися спільне засідання обох палат, друге за останню добу. Ми увійшли гуртом всередину — і мене охопило відчуття наче я увійшов голяка до церкви, бо конгресмени й сенатори були вдягнені як зазвичай. Але потім я помітив хлопців-посильних у шортах, без сорочок, і дещо розслабився.
Я й досі цього не розумію. Схоже, дехто ладен радше померти, але не втратити респектабельності, і найперші серед них — це сенатори. Та й конгресмени також, бо конгресмен — це людина, яка прагне стати сенатором. Вони наділили Президента всіма повноваженнями, які він запросив. Сама програма «Оголена спина» була розглянута й схвалена, але достойники забули зазначити, за яких обставин ця програма стосується їх. Зрештою, їх же всіх обшукали й очистили. Конгрес став єдиною людською спільнотою в країні, вільною від паразитів.
Може, законодавці виявили якісь шпарини в аргументації, але ніхто з них не хотів виступити ініціатором публічного стриптизу. Фасад і гідність — невід’ємні атрибути чиновника. І вони сиділи — статечні й офіційно вдягнені.
Коли Президент вийшов на трибуну, він просто став дивитися на них, допоки не запанувала мертва тиша. А потім повільно і спокійно почав скидати із себе одяг.
Оголившись до поясу, він зупинився. Я на мить занепокоївся, гадаю, що інші також занепокоїлися. Потім Президент повільно обернувся, піднявши руки, і нарешті заговорив.
— Я зробив це, — заявив він, — аби ви на власні очі пересвідчилися, що голова держави не є заручником ворога.
Президент витримав паузу.
— А як щодо вас? — із притиском кинув він у залу.
Потім він тицьнув пальцем на заступника спікера:
— Марк Каммінгс, а ви як? Ви — лояльний громадянин чи зазомбований шпигун? Встаньте! Зніміть сорочку!
— Містере Президенте, — звернулася до нього Чаріті Еванс зі штату Мейн, схожа на гарненьку вчительку.
Вона підвелася, і я побачив, що жінка повністю вдягнена — на ній була вечірня сукня до п’ят. Але у верхній частині сукня була практично відкритою. Вона обернулася, мов манекенниця на подіумі, — на спині також був глибокий виріз, який сягав талії, а спереду пишні груди були прикриті двома округлими, схожими на мушлі, шматочками тканини.
— Так годиться, містере Президенте?
— Цілком годиться, мадам.
Каммінгс скочив на ноги й почав похапцем скидати піджак; його обличчя почервоніло мов буряк. Посеред зали підвівся якийсь чоловік.
То був сенатор Готліб. Він мав украй хворобливий вигляд: сірі щоки запали, а синюшні губи свідчили про ціаноз. Але тримався він твердо, і з неабиякою гідністю наслідував приклад Президента. Його старомодна нижня білизна була зшита як одне ціле; він вивернув із неї руки, і рукава повисли у нього по боках. Потім сенатор теж обернувся кругом, і на його білій мов сметана спині показався яскраво-червоний знак, залишений паразитом.
Нарешті він заговорив:
— Минулого вечора я стояв отут і виголошував те, що мені хотілося сказати. Але сьогодні я волів би, аби з мене живцем здерли шкіру, аніж знову вимовити ті слова. Адже вчора ввечері я собою не володів. А зараз я вже сам собі володар. Невже ви не бачите, що країна на краю прірви?!
Раптом у руці в сенатора показався пістолет:
— Нумо, піднімайтеся, шахраї й придворні ледацюги! Даю вам дві хвилини, щоб зняти одяг і показати голу спину, інакше стрілятиму!
Чоловіки, які сиділи ближче до Готліба, підскочили й спробували вхопити його за руку, але сенатор змахнув пістолетом мов мухобійкою, зацідивши одному з нападників у пику. Я вихопив свій пістолет, готовий допомогти сенатору у його демарші, але необхідності в цьому не було. Нападники переконалися, що Готліб небезпечний, мов скажений бик, і відсахнулися від нього.
Запанувала тиша, і здалося, що ситуація висить на волосинці. Але за мить усі почали зривати із себе одежу, мов навіжені. Якийсь чоловік кинувся до дверей, але його перечепили, і він упав. Ні, паразита на ньому не було.
Але трьох нам все ж таки вдалося спіймати. Після цього із запізненням на десять хвилин увімкнули трансляцію, і Конгрес розпочав свою першу сесію з голими спинами.