— Любі мої, інспектор каже, що все це — туфта. Просто якісь хлопці влаштували розіграш. Тож ходімо чи ні?
— А що, космічного корабля тут немає? — розчаровано спитала Мері.
— Та ні, є. Якщо то можна назвати космічним кораблем, — відповів полісмен. — Ідіть слідом за отими телепнями, і ви неодмінно його знайдете. До речі, я — сержант, а не інспектор.
Дядько Чарлі встромив у зуби сигару, і ми пішли через пасовисько до гаю. Пройти крізь ворота коштувало долар, тому багато цікавих повернули назад. На стежині, що вела через гай, людей було обмаль. Я ступав сторожко, жалкуючи, що на потилиці у мене телефон, а не додаткова пара очей. Згідно з повідомленням цією стежиною пройшли шестеро агентів, і жоден із них не повернувся. Стати одним із них мені не хотілося.
Дядечко Чарлі й сестричка йшли попереду, Мері щось безглуздо торохтіла і чомусь здавалася тепер нижчою на зріст і молодшою, аніж при нашій першій зустрічі. Невдовзі ми вийшли на галявину і побачили перед собою «космічний корабель».
Він був досить великий. Понад тридцять метрів у діаметрі, зліплений із тонкого металу та листового пластика і пофарбований сріблянкою. Вся ця конструкція мала вигляд двох гігантських тарелів для пирогів, стулених докупи. Більше нічого незвичайного в цьому «космічному кораблі» не було. Проте Мері захоплено верескнула:
— Ой, як цікаво!
З чогось, схожого на люк у горішній частині гігантської махини, вистромив голову сильно засмаглий молодик років вісімнадцяти-дев’ятнадцяти з прищавою пикою.
— Бажаєте заглянути всередину? — гукнув він.
І додав, що це обійдеться в п’ятдесят центів з кожного. — Щедрий дядько Чарлі розплатився.
Біля люка Мері завагалася. До молодика з прищавою пикою приєднався, судячи з вигляду, його близнюк, і вони почали було підсобляти Мері спуститися вниз. Але вона відсахнулася, і я швидко наблизився до неї, збираючись допомогти їй власноруч, якщо знадобиться. Я зробив це на дев’яносто дев’ять відсотків із професійних міркувань, бо від всього цього місця віяло небезпекою.
— Там так темно, — здригнулася Мері.
— Та ні ж бо, там абсолютно безпечно, — заявив другий молодик. — Ми приймаємо тут екскурсантів цілий день. Мене звати Вінс Маклейн, я — один із власників. Заходьте, жіночко.
Дядько Чарлі прискіпливо зазирнув у люк, наче турботлива квочка.
— Там можуть бути змії, — застеріг він. — Не раджу тобі туди заходити, Мері. Джентльмени, можете залишити гроші собі, — додав Старий і зиркнув на свого пальцевого годинника. — До речі, у нас обмаль часу. Ходімо, любі мої.
Я пішов за ними угору стежиною, увесь наїжачений і настрашений.
Ми всілися в авто і рушили. Щойно ми від’їхали, як Старий різко спитав:
— То як? Що ти помітив?
— Маєте якісь сумніви щодо отого найпершого повідомлення? — відповів я запитанням на запитання. — Повідомлення, яке перервалося?
— Жодного.
— Ота штука у лісі не змогла б збити з пантелику досвідченого агента. Навіть у темряві. Отже, ми бачили не той корабель, який бачив він.
— Звісно, що не той. Що іще?
— Скільки, на вашу думку, коштує ота фальшивка? — поцікавився я. — Вона змайстрована з нового листового металу, свіжопофарбована, і, наскільки я зміг судити, поглянувши крізь люк, щоби її скріпити докупи, знадобилося приблизно триста метрів дерев’яних брусків.
— Продовжуй.
— Продовжую. Ані будинок Маклейнів, ані сарай не ремонтували і не фарбували роками. Вся ця маєтність просто криком кричить, що перебуває у заставі. А раз ці хлопці в такій фінансовій скруті, то звідки в них гроші на спорудження отого зорельоту?
— Логічно. А ти що скажеш, Мері?
— Дядечку Чарлі, а ви не помітили, як вони зі мною повелися?
— Хто — вони? — різко спитав я.
— І полісмен, і двоє хлопців. Коли я починаю вдавати із себе гарненьку, сексуально заклопотану ляльку, то неодмінно має виникнути якась реакція. Але не сталося нічого.
— Та ні, вони явно звернули на тебе увагу, — заперечив я.
— Ти не розумієш. Не можеш зрозуміти. Я добре знаю, що кажу. Я завжди це відчуваю. З ними було щось не так. Наче всі вони всередині мертві. Типу євнухів у гаремі, якщо ти розумієш, про що я.
— Гіпноз? — спитав Старий.
— Можливо. Або якісь наркотики, — збентежено насупилася Мері.