Але він не знав про сімох мавп.
Наскільки я розумію, лише на світанку до Мартінеса та Рекстона дійшло, що переможні реляції з місць були нічим іншим, як фальшивками, котрі надсилалися їхніми ж підлеглими, але вже захопленими в полон: слимаки влаштували черговий маскарад. Після мого звіту, який спізнився на годину, в результаті чого операцію вже не можна було скасувати, Старий спробував переконати Мартінеса й Рекстона припинити кидати в бій нові підкріплення, але ті були в захваті від свого успіху і прагнули довести операцію до переможного кінця.
Старий попросив Президента наполягти на візуальній перевірці того, що відбувалося, але операція контролювалася через космічну станцію «Альфа», якій елементарно бракувало каналів, аби сполучити аудіо- та відеосигнали.
Рекстон сказав:
— Наші хлопці знають, з ким воюють, тож не хвилюйтеся. Щойно місцеві станції знову опиняться в наших руках, вони підключаться до наземної мережі ретрансляції, і ви отримаєте всю необхідну візуальну інформацію.
Старий зазначив, що на той час буде вже запізно.
— Ідіть під три чорти, чоловіче! — визвірився на нього Рекстон. — Я ж не можу посеред бою скомандувати солдатам робити фото оголених спин. Чи ви хочете, щоб тисяча військових загинули лишень для того, аби вгамувати вашу істерику?
Його підтримав Президент.
***
Рано-вранці надійшли відеоматеріали. Центральні телеканали транслювали свою звичну туфту: «Ранкова кава з Браунами», «Доброго ранку, Америка» і така інша дурня. Жодна станція не транслювала звернення Президента, жодна навіть не натякнула на те, що відбулося дещо екстраординарне. Депеші від військових порідшали, а о четвертій ранку припинилися взагалі. На похапливі дзвінки Рекстона ніхто не відповідав. Оперативна група «Визволення», яка мала втілити програму «Контрудар», припинила своє існування. Spurlos versenkt, як кажуть німці, себто безслідно зникла.
Я дізнався про це від Мері. Будучи тінню Президента і супроводжуючи його майже увесь час, вона, можна сказати, дивилася виставу з партеру. Старого мені вдалося побачити тільки об одинадцятій наступного ранку. Він вислухав мою доповідь без коментарів і без матюків, що було навіть гірше.
Коли він вже збирався мене відпустити, я спитав у нього:
—А як там мій полонений? Він підтвердив мої висновки?
— А, полонений... Він і досі непритомний, згідно з останнім повідомленням. Медики кажуть, що йому не жити. А психоаналітики нічого не можуть із нього витягнути.
— Хотілося б його побачити.
— Займайся краще тим, у чім ти добре розбираєшся.
— Гаразд. Маєш якусь роботу для мене?
— Наразі ні. Краще. Втім, стривай: збігай до Національного зоопарку. Ти побачиш там деякі речі, котрі змусять тебе поглянути з іншої точки зору на те, що ти помітив у Канзас-Сіті.
— Що?
— Попитай там доктора Гораса, він — заступник директора. Скажи йому, що це я тебе послав.
Тож я пішов подивитися на мавп. Хотів поговорити з Мері, але вона була дуже зайнята.
Заступник Горас виявився приємним чоловічком, схожим на одного зі своїх бабуїнів. Він передав мене доктору Варгасу, спеціалісту з екзотичних біологічних видів. Це був той самий Варгас, який брав участь у другій експедиції на Венеру. Він розповів мені, що сталося, і я поглянув на гібонів, швидко позбуваючись своїх упереджених суджень.
— Я бачив телезвернення Президента, — мовив він немовби мимохідь, — це, часом, не ви — той чоловік, який, ну.
— Часом, той, — стисло підтвердив я.
— Тоді ви зможете багато розповісти нам про це явище. Ви мали унікальний досвід.
— Може, й розповів би, — повільно мовив я, — але не зможу.
— Ви хочете сказати, що не було жодного випадку репродукції діленням, поки ви були їхнім... ну... їхнім заручником?
— Саме так, — відповів я. І додав, трохи подумавши: — Принаймні саме так мені здається.
— Ви не знаєте достеменно? А мені дали зрозуміти, що жертви в повному обсязі зберігають спогади про свій набутий досвід.
— І зберігають і не зберігають, — відповів я й спробував пояснити той химерний відсторонений стан психіки, який має заручник.
— Наскільки я знаю, це може траплятися уві сні.
— Можливо. Окрім сну, є інший період, вірніше, періоди, які важко пригадуються. Це — періоди прямого спілкування.