Це було схоже на правду, скидалося на те, що програма «Оголена спина» виявилася ефективною на сто відсотків. Це наштовхнуло мене на думку про дещо інше, про те, що я побачив у зоопарку, але не встиг як слід обдумати. Що б це не було, воно від мене вислизувало.
А Старий тим часом продовжував:
— Щоб запровадити наказ про голі спини, довелося вдатися до жорстких заходів. Президент отримав цілий потік протестів із моральних міркувань, вже не кажучи про Національну асоціацію чоловічих галантерейників.
— Що?
— Публіка, мабуть, подумала, що за допомогою цієї програми ми замислили продати їхніх дочок до бразильських борделів. До Білого дому заявилася навіть делегація жінок від організації, яка назвала себе «Матері Республіки» чи щось подібне до цього.
— І Президенту довелося відволікатися на таку дурню в такий небезпечний час?
— Ними займався Макдоно. Але він і мене до цього підключив, чорти б його забрали. — Старий досадливо скривився.
— Ми сказали їм, що Президент побачиться з ними лише тоді, коли всі вони роздягнуться догола. І тільки так нам вдалося їх зупинити.
Раптом смутна здогадка, яка непокоїла мене, нарешті спливла на поверхню:
— Знаєте що, начальнику? Вам слід було примусити їх до цього.
— До чого?
— Примусити роздягнутися догола.
Він прикусив губу й занепокоєно глянув на мене:
— Куди ти хилиш?
— Ми звикли вважати, що слимак може чіплятися на носія тільки поблизу головного мозку, еге ж?
— Тобі про це краще знати, ніж мені.
— Раніше я так і думав, але тепер у мене виникли сумніви. Коли я був їхнім заручником, то саме так воно й було. — Я став детальніше пригадувати те, що я побачив тоді, коли Варгас наказав помістити бідолашного Сатану до клітки зі слимаками. — Я пригадую, як той самець шимпанзе ожив, щойно паразит опинився біля основи його хребта, там, де починається хвостова кістка. Так, вони можуть воліти прикріплятися поблизу головного мозку, в цьому сумнівів нема. Але, можливо, їм не обов’язково кріпитися саме там. Може, вони здатні ховатися, скажімо, в чоловічих трусах, контактуючи зі спинним мозком за допомогою отого довгого тонкого відгалуження.
— Гм-м... А пам’ятаєш, синку, що коли мені вперше довелося обшукувати натовп на присутність слимака, то я змусив усіх роздягнутися практично догола. І то було невипадково — я хотів переконатися на сто відсотків.
— Гадаю, ти вчинив правильно. Розумієш, вони можуть ховатися на будь-якій частині тіла, якщо доведеться. Наприклад, в шортах. Зрозуміло, що під деякими шортами сховати нічого не можна (в цю мить я подумав про ті труси, які облягали тіло Мері), але візьмімо, приміром, оці твої обвислі підштаники. Слимаку неважко буде в них сховатися, і це буде майже непомітно, як на мене — лише трохи більш мішкувато, ніж зазвичай.
— Хочеш, щоб я їх зняв?
— Я можу зробити навіть краще — застосую до тебе свій захват під назвою «Канзас-Сіті».
Слова мої прозвучали жартівливо, але я не жартував. Я вхопив Старого за випуклість його шортів і пересвідчився, що він був чистий. Коли б це було не так, якби я розчавив паразита, то він би скорчився й знепритомнів. Моєму нападу він підкорився цілком добровільно й поблажливо, а потім здійснив таку ж саму процедуру зі мною.
— Але ж ми не можемо, — поскаржився Старий сідаючи, — ходити туди-сюди, ляскаючи жінок по їхніх сідницях. Так не годиться.
— А може, й годиться, — заперечив я. — Інакше доведеться роздягати всіх догола.
— Ми проведемо деякі експерименти.
— Яким чином? — поцікавився я.
— Бачив отой обладунок, що покриває потилицю й спину? Толку з нього небагато, хіба що він дає певне відчуття захищеності тим, хто бажає його носити. Я звернуся до доктора Гораса — нехай він прилаштує той обладунок на мавпу так, щоб слимак міг добратися лише до ніг, — і ми подивимось, що з цього вийде. Або можна застосувати якийсь інший метод обмеження зони враження і випробувати різні варіанти. Щось та придумаємо.
— Та отож. Але, босе, скажи йому, щоб він не експериментував із мавпами.
— А чому ні?
— Тому що вони... вони надто людяні.
— Чорт забирай, хлопче, не можна приготувати яєчню.
— .не розбивши при цьому яйце. Добре, добре, але мені все одно це не подобається. Втім, щось та придумаємо.
Я бачив, що такий хід думок Старому явно не подобався.
— Сподіваюся, що ти помиляєшся. Так, добродію, дуже сподіваюся. Змусити людей зняти сорочки було вельми важко. А змусити їх зняти шорти буде іще важче.
На його обличчі з’явився стурбований вираз: