Я поглянув на Мері, і вона відповіла тихесеньким тремтячим голосом:
— Довічний.
Клерк із подивом поглянув на неї:
— Жіночко, а ви добре подумали? Відновлюваний контракт, який містить пункт про автоматичний варіант вибору, є так само перманентним, як і довічний, і тому, якщо передумаєте, вам не доведеться довго судитися.
— Ви чули, що сказала дама? — спитав я. — Записуйте.
— Добре, добре, — погодився клерк. — Обидві сторони... Взаємна згода чи зобов’язання?
— Зобов’язання, — відповів я, і Мері кивнула.
— Так і запишемо: зобов’язання, — мовив чоловічок, погладжуючи принтер. — А тепер — найголовніше: хто платитиме і скільки? Зарплата чи допомога?
— Зарплата, — сказав я. Бо не мав достатньо коштів для створення фонду.
Майже в ту мить Мері заявила твердим голосом:
— Ні перше, ні друге.
— Не зрозумів? — спантеличено спитав клерк.
— Ні перше, ні друге, — повторила Мері. — Це — не фінансовий контракт.
Клерк повністю припинив свої маніпуляції, поглянув на мене, а потім на Мері.
— Послухайте, шановна, — сказав він розважливим голосом, — не робіть дурниць. Ви ж чули, що сказав джентльмен: він збирається робити те, що належить.
— Ні.
— Може, вам краще поговорити з юристом, перш ніж продовжувати оформляти контракт? Тут у залі є безкоштовний консультант.
— Ні!
— Тоді я геть не розумію, навіщо вам потрібна ця ліцензія взагалі.
— Я теж не розумію, — сказала йому Мері.
— Тобто ви хочете сказати, що вам не потрібен контракт?
— Потрібен! Просто запишіть так, як я сказала: без зарплатні.
Клерк окинув нас безпорадним поглядом, але знову схилився над принтером.
— Ну начебто все, — нарешті мовив він. — Контракт вийшов простим і стислим. А тепер відповідайте на моє запитання: чи присягаєтеся ви обидва, що, як вам відомо, вищезазначені факти відповідають дійсності, і що ви укладаєте цю угоду, не перебуваючи під впливом наркотиків або інших незаконних спонук, і що не існує жодних інших зобов’язань або юридичних підстав, які б перешкоджали реєстрації та виконанню вищезазначеного контракту?
Ми обидва сказали, що присягаємося і, що не існує. Клерк витягнув форму з принтера.
— А тепер ваші відбитки пальців... Так, це коштуватиме вам десять доларів включно з федеральним податком.
Я заплатив йому, він вставив форму в копір і натиснув кнопку.
— Свої копії ви отримаєте поштою, — заявив клерк, — на адреси, вказані у ваших серійних номерах. А тепер скажіть: який тип церемонії ви бажаєте? Можливо, я чимось зможу вам допомогти.
—Релігійна церемонія нам не потрібна, — сказала Мері, і я з нею погодився.
Клерк кивнув.
— Тоді я маю для вас якраз те, що вам потрібно, — шановний доктор Чемлі. Він не належить до жодної релігійної конфесії, має найкращий стереоакомпанемент у нашому місті, велике приміщення і оркестр у повному складі. Він забезпечить вам всю церемонію з обрядами народжуваності й таке інше, але в дуже пристойному стилі. А завершується церемонія імпровізованою промовою з батьківськими порадами та побажаннями щастя. Щоб ви відчули себе насправді одруженими.
— Ні.
Цього разу заперечення прийшло з мого боку.
—Та ви що! — вигукнув клерк. — Подумайте про жіночку. Якщо вона дотримуватиметься того, у чому щойно присягнулася — а я впевнений, що так воно і буде, — то іншої можливості на всі ці урочистості у неї вже не буде. Кожна дівчина має право на офіційну церемонію. Якщо чесно, то особисто я маю з неї зовсім небагато комісійних.
— Послухайте, ви одружите нас чи ні? — спитав я. — Продовжуйте і закінчуйте якомога швидше!
Клерк із подивом поглянув на мене:
— А хіба ви не знаєте? В нашому штаті ви одружуєтеся самі, без свідків. Ви вважаєтеся одруженими з того моменту, як поставили під контрактом відбитки своїх пальців.
— Он воно як... — сказав я.
Мері ж не сказала нічого. І ми пішли.
***
На посадковій платформі північніше міста я орендував аеромобіль. Цій бляшанці було вже десять років, і смерділа вона відповідним чином, але при цьому мала повністю автоматичний керунок, і це все, що було мені потрібно. Я зробив круг над містом, перетнув кратер «Манхеттен» і налаштував елементи керування. Ми мало говорили, бо, власне, поки не мали про що говорити. Я був щасливий, але страшенно нервував, і тоді Мері обняла мене, і моя знервованість швидко минула. Я відчув себе ще щасливішим, ніж раніше. Пройшло багато часу (хоча здалося, що мало), і я почув пищання радіомаяка моєї хижки у горах. Я піднявся, перейшов на ручний режим керування і пішов на посадку.