Я кивнув головою:
- Атож, саме вони.
- Авжеж, авжеж, чував. Нам в управлiннi недавно лекцiю читали з кримiналiстики. Лектор, мiж iншим, i про вашi iнфрачервонi променi розповiдав. Казав, що неабияк допомагають вони кримiналiстам злочини розкривати.
- Ще й як допомагають! - радiсно пiдтвердив я, згадавши численнi приклади застосування iнфрачервоної технiки по розшифруванню документiв. Адже ми кiнець кiнцем i для вас стараємось, щоб вам легше було працювати.
Цiєї хвилини я ладний був сказати йому, що академiк Кащеєв нi про що iнше й знати не хоче, як тiльки про застосування iнфрачервоних променiв на службi нашої мiлiцiї. Ладний був висловити все, що завгодно, тiльки б вiн наказав дати менi мотоцикл. Але брехати я не вмiв, i досвiдчений старший лейтенант одразу ж вiдчув це й посмiхнувся.
- Нi, таки справдi. Таж ви повиннi знати, що за допомогою iнфрачервоних променiв виявляють плями кровi на темному одязi, слiди пороху i межi обпаленого мiсця на темнiй тканинi, а це дозволяє судити про вiдстань, з якої було зроблено пострiл. Iнфрачервонi променi дозволяють виявляти татуїровку, яка стала невидимою пiсля спецiальної обробки шкiри, а це дозволяє затримати злочинця, коли нема iнших його прикмет. В таємному листуваннi текст листа може бути спецiально написаний двома сортами чорнила, що їх годi розрiзнити у видимих променях, але якi мають зовсiм iншi характеристики в iнфрачервоних променях. Iнфрачервонi променi дозволяють видiлити з тексту тiльки тi слова, якi складають потаємний змiст листа...
Я ввiйшов в азарт i мiг би прочитати у вiддiленнi мiлiцiї цiлу лекцiю на тему "Iнфрачервонi променi на службi кримiналiстiв", але вчасно згадав про Кащеєва i вирiшив бути небагатослiвним.
- Досi всi цi документи розшифровували за допомогою iнфрачервоної фотографiї. Процес цей забарний. Самi знаєте. А тепер? Глянув - i годi. Вся експертиза.
Старший лейтенант уважно слухав, розумiюче кивав головою.
- Я вже не кажу про використання iнфрачервоних променiв мистецтвознавцями при встановленнi автентичностi старовинних картин. Коли пам'ятаєте, в шiстдесят четвертому роцi Мусiєнко знайшов у фондах Києво-Печерської лаври давнiй портрет i за допомогою iнфрачервоної фотографiї з'ясував, що це оригiнал Рембрандта?.. А застосування їх у технiцi? Коли б у вас у вiддiленнi був радiоприймач, то, глянувши на його схему, я цiлком точно сказав би наперед, яка деталь першою вийде з ладу... А використання цих променiв у вiйськовiй справi? В космiчнiй технiцi? Я мiг би говорити про це годинами, тiльки я поспiшаю...
Старший лейтенант взяв зi столу чистий аркуш паперу.
- Багато з того, що ви розповiли, менi вже доводилось чути. Але зiзнаюся вам чесно, я нiколи не бачив, як робиться експертиза за допомогою iнфрачервоних променiв. Ну, скажiмо, як читають документи, що їх умисне залили чорнилом. Чи не могли б ви нам iз сержантом продемонструвати цього? Мотоцикл зараз пiдготують. Я дам команду.
- З превеликим задоволенням! - зрадiв я.
- Остапенков, - звернувся старший лейтенант до сержанта, - принесiть iз сусiдньої кiмнати чорнило.
- Я чував, - вiв далi старший лейтенант, - що найкраще читаються документи, написанi одним сортом чорнила, а залитi iншим.
- Так, - ствердив я.
- У нас лише один сорт чорнила Якщо ви не заперечуєте, то текст, який ви маєте прочитати, я ледь помiтно напишу простим олiвцем.
- Будь ласка.
- Вiдвернiться!
Поки старший лейтенант писав олiвцем, сержант Остапенков пильно стежив за мною, щоб я не пiдглядав. Ясно було, що цей маленький експеримент дає йому велике задоволення i що вже сьогоднi вiн буде дуже детально розповiдати про нього своїм спiвробiтникам.
- Готово! Остапенков, я триматиму аркуш над кошиком для смiття, а ви заливайте текст чорнилом. Акуратнiше! На руки менi лляти не обов'язково! Все. Здається, у вас здорово вийшло! Ви що-небудь зможете прочитати, Остапенков?
Сержант уважно розглядав мокрий аркуш
- Залито високоякiсно, - авторитетно мовив вiн, - нiчого не можна розiбрати.
- Тепер ваша черга, - звернувся до мене старший лейтенант, поклавши аркуш на газету. - Покажiть своє мистецтво.
[Image08.tif]
Я пiдсунув аркуш ближче до настiльної лампи. Iнфрачервонi променi вiд неї проходили наскрiзь через шар чорнила, вiдбивалися вiд напису олiвцем i повертались назад без найменшого напруження я прочитав уголос напис:
"Ми вдячнi вам за цiкаву розповiдь. Мотоцикл чекає на вас. Щасливої дороги!"
- Оце так так!- вигукнув старший лейтенант.
- Правильно прочитав? - поцiкавився Остапенков.
- Слово в слово. Цей аркуш я лишу собi на пам'ять. А то ще й не повiрять, якщо кому-небудь розповiм! Ну що ж, на все краще!
На мотоциклi мене доправили на п'ятдесят восьмий кiлометр за пiвгодини. Автобуса на мiсцi не було.
- Невже поїхали, не почекали вас? - спитав мiлiцiонер, котрий привiз мене. - Чи мiсце неточно визначили?
- I мiсце точно знали, i не поїхали без мене, - впевнено вiдповiв я.
- Звiдки ви знаєте?
- Бачу його тепловий вiдбиток на асфальтi шосе.
Мiлiцiонер, якому Остапенков уже розповiв про мене, дорогою встиг розпитати досить глибоко про iнфрачервонi променi i тепер цiкавився деталями.
- Добре видно? - Чудово.
Я вилiз з коляски мотоцикла i ногами показував йому обриси автобуса.
- Тут двигун. Тут випускна труба. Судячи з яскравостi вiдбитка, вiн стояв досить довго з включеним мотором. Немов чекав на когось, а потiм поїхав у той же бiк, як i стояв. Коли б вiн розвертався, то на цiй вузькiй дiлянцi шосе мусив би кiлька разiв подаватись назад i вперед, роблячи зупинки. Шосе було б усе в його теплових вiдбитках. їх нема. Значить, вiн поїхав уперед, а там кiлометрiв через п'ять глухий кут. Виходить, ми його знайдемо, якщо поїдемо далi.
- Шерлок Холмс! - захоплено вигукнув мiлiцiонер.
Автобус ми наздогнали за два кiлометри. Вiн повiльно їхав по шосе з увiмкненими фарами i час од часу подавав гучнi звуковi сигнали.
- А чому препарат Кащеєва назвали "лямбда 0,76-420"? - спитав на прощання мiлiцiонер.
- Лямбда - грецька лiтера. Нею звичайно позначають довжину хвилi. А цифри - це початок i кiнець iнфрачервоного дiапазону спектра в мiкронах, вiдповiв я.
Виявилося, що з семи операторiв в автобусi тiльки троє. Я повернувся четвертим. Кащеєв нервував.
- Скiльки разiв випробовували, i на останньому етапi всi неначе змовились i втратили орiєнтування!
- Я орiєнтувався за нагрiвом дерев, - почав було виправдовуватись я.
- Хiба й ви теж? - здивувався Кащеєв. - Та невже ж нiхто з вас не звернув уваги, що опiвднi, коли сонце стояло високо, небо затягло хмарами. Отже, сьогоднi опiвднi дерева з пiвденного боку нагрiвались слабко. У другiй половинi дня, коли сонце було в захiднiй частинi небосхилу, погода прояснилася. Хмари розвiялись. Стовбури дерев добре прогрiлися з захiдного боку. Невже ви цього не помiтили?
- Нi, - сказав хтось з операторiв.
- Чому?
- З вашого наказу ми всi вдень спали, готуючись до нiчного експерименту
Кащеєв весело зареготав.
- Ви маєте рацiю. Провина моя. Треба було зробити коротеньке роз'яснення. Ну що ж: як кажуть, вiк живи, вiк учись!
За кiлька годин розвиднилось. Вдалося розшукати ще двох операторiв. Не було одного. Вiн вийшов до залiзницi i вранцi електричкою повернувся в Москву. Це був Миколка. Ми оформили на честь цiєї подiї зворушливу блискавку з карикатурою i пiдписом: "Миколка в джунглях Пiдмосков'я".