Жінка десь 70 років ходить туди-сюди між цими стосами, беручи деякі з нотаток...
ЖІНКА (пригадує): Я бачила колись сон... якщо це був сон... (шукає клапоть паперу, щоб щось записати; записує) трава вигоріла, стелиться, охоплюючи зусібіч невеликий пагорб. Його схили плавно збігають праворуч і ліворуч і до переднього краю сцени. Сцени? (продовжує) Сліпуче світло. У глибині простягається гола рівнина, що сходиться з небом без хмар. І я була зарита високо, аж по пояс, на цьому пагорбі, точно по його центру в руці я тримала парасольку, таку гарненьку!, а в іншій — дзеркальце, і бачила в ньому своє обличчя (пауза). О, які це були чудові дні! (пауза) а потім я була зарита по шию, капелюшок на голові, очі заплющені. Голова, що вже не може повертатися, ні нахилитися не може, ні підвестися, лишається суворо незворушною, і, спрямовані чітко прямо, рухаються лише очі, а я маю постійно дивитися вперед і окидати оком усе, куди лише сягає погляд[9]... нічого не існує... лише безкрая рівнина і світло, що згасає, о, які то були чудові дні... і прокинулася, о, які чудові та щасливі дні! і я записую це все прямо зараз, (пише) сьогодні, 10 лютого вранці, записую, (пауза, із сумнівом у голосі, наче лякається того, що пише) щоб не забути, (потім розлючено) останнім часом забуваю, геть усе забуваю... (бере якийсь клапоть і читає) Лише повернулася додому; серце ледь не вистрибує з грудей, вийшла... на закупи? хіба не це я роблю чимало років?.. принаймні я так вважаю, що робила це чимало років, постійно, доки живу одна, зовсім одна?.. оскільки більше тут нема жодної живої душі? не пам’ятаю, звідколи, але я ж живу сама! проходила повз Площу, там були дітлахи, велика така зграя... діти? та чи вони діти? я сказала «добривечір», один обернувся, глянув на мене і (читає з невпевненістю в голосі) сказав мені: «Шльондра!» — шокована, я прикипіла до того самого місця, подумала «що??», обернулася глянути на них, зграйка дітлахів, навіть не підлітки, та чи вони діти? (далі вагаючись) «що ти тут забула, стара паскудо?» — сказав один з них, я розгубилася, почала задкувати, а тоді розвернулась і взялася бігти до свого будинку, за спиною я почула їхній сміх та вигуки, а люди довкола дивилися на все це, і хоч один смикнувся б, мені здалося, що дехто навіть зареготав, цей їхній сміх, я перечепилася й упала, вдарилася ногою, побачила кров, але ніхто не кинувся мені на допомогу, я забігла сюди і замкнулася на всі засуви... але — навіщо? і боюся — навіщо?
(пауза)
навіщо я про це пишу, навіщо?
(кричить) і навіщо збираю все це (дивиться довкола себе)
(починає метушитися, хапає клапті, деякі читає з хвилюванням, обуренням чи жахом — аркуші можна показати за допомогою проектора (слайди чи відео) — спроектовані на сцену або на весь театр)
три вибухи
новий напад, що забрав багато життів,
Масштабність цього суспільного прокляття
спричинив смерть понад 500 осіб.
коштувало життя 10 особам; 30 зазнали ушкоджень
унаслідок чого загинуло щонайменше 18 жінок із дітьми, які перебували там у той час
сотні тисяч, можливо, й мільйонів, людей гинуть щороку
Унаслідок атаки загинуло 35 людей; ще шестеро зазнали поранення
нелюдських групових зґвалтувань у підвалі сиротинцю
Надії на порятунок 53 нелегальних мігрантів, які на надувному човні вийшли у відкрите море, практично не лишилося
Приблизно 18 мільйонів африканських дітей залишаться сиротами через те, що їхні батьки померли від СНІДу
Макабричне збирання останків загиблих
переконалися, що він перевозив у закритому кузові сміттєвоза шістьох нелегалів
перед їхнім поглядом постала жахлива картина
ціллю якої були два автобуси, як стало відомо з джерел, пов’язаних зі Службою безпеки
після припинення урагану тисячі людей туляться в тимчасових таборах біженців
...подвійної атаки підривників
Сотні обвуглених тіл, багато яких неможливо розпізнати
(пауза, думає і одночасно «пише» (на стіні, у повітрі, на підлозі), говорить приглушено, немов спокутується)
ніхто не має забувати про жах, про жах, забувати, ніхто, повториться, не має, про жах, про терор, забуваю, забуваємо, усі, усі ми забуваємо, і тоді, знову жах, жах, забуваємо, жах, забуваємо, забуваємо, зрештою всі ми забуваємо, забуваю я, забуваємо чи ні? лише я? забуваю забути? як усі, забуваю забути, забуваю, ні, забувають вони, але якщо не забувати, як жити далі, але якщо забути, як далі жити... (повторює механічно, наче виконує шкільну вправу) щоб не забувати, забуваю, жах, забуваю, забула, починаю забувати, забуваю, забула, забуваю, забула, що ще? забуваю