(пауза, говорить спокійніше, з паузами, її мова уривчаста)
тож... чому б мені не зникнути самій, доки я не почала...
та понад усе я боюся, що коли почну забувати, то забуду...
забуду те, що я забуваю...
і коли ступлю в цю білу непроглядну ніч
(я так це уявляю)
тоді вже —
кінець!
(іде зі сцени, говорячи щось незв’язне) що зі мною стане, коли я забуду, що забуваю, забуду зовсім те, що забуваю, коли забуду... (пауза, останні слова лунають уже за сценою) Хворий утрачає здатність обслуговувати себе сам. Він втрачає здатність говорити, не розуміє, коли до нього звертаються, нічого не пам’ятає. Потребує цілодобового догляду... Хто? Я!?
МОЛОДИК (лишившись на самоті): Та що ви таке кажете? не годиться, так я їй сказав, де таке бачено, ні, за жодних обставин, та хіба ви не розумієте — вона мені, я зараз вам поясню, ні, кажу їй, це вже, знаєте... безумство, відповідає мені, нечувано, кажу їй, говорити про такі речі, це неможливо, а вона як розлютиться, сил моїх нема (мені), де тобі знати про таке, забуваю і сил немає це терпіти, забуваю... і, кажучи це, почала збирати й тицяти мені ті клапті, вирізки з газет, розумієте тепер? каже, я почала забувати, знаєте як це? що це означає? я забуваю своє життя, і оскільки забуваю його, то, виходить, так, наче мене ніколи не існувало, але тоді що залишиться? а оце (показує папірці)? Їх можна забути, хай так, але жах — ні! Це — наш обов’язок, ви ж знаєте? Я не можу його забути, нізащо! Бо тоді одне й те саме... Хоча б обов’язок нам залишається! Не забувати! Вигукувала це і так боляче стисла мені руку, я вже готовий був звідти чкурнути щодуху, перелякався... (пауза) ти знаєш, що таке забувати, кричала вона мені, знаєш як це?
(бере вирізку, читає)
...у наш час одна дитина з шести працює в нелюдських умовах. Щотри секунди у світі одна дитина помирає від недоїдання.
(зупиняється, бере інший клапоть, а тоді — інший, а за ним — іще)
Мільйони дітей примушують займатися проституцією, зніматися в порнографії. Вони стають жертвами торгівлі живим товаром.
До примусової роботи залучено 145,7 млн осіб, 1,8 млн — до проституції та порнографії, 1,2 — стають жертвами торгівлі людьми, 600 тис. беруть участь в кримінальній діяльності, 300 тис. є учасниками збройних конфліктів...
Жертвами здебільшого стають дівчата, які приїжджають до Великої Британії з не надто розвинутих країн задля того, щоб поповнити лави секс-працівниць чи хатніх доглядальниць. Часто проти неповнолітніх застосовують насильство як засіб примусу або впокорювання. Діти стають жертвами групових зґвалтувань, побиття, найчастішим різновидом покарань є припалювання їхнього тіла цигарками.
не маю сил забувати, казала вона мені... не маю сил забувати, оберталась і дивилася мені у...
(пауза)
(різко) здається, вона так схожа на ту, наче і є нею...
...тому, певно, я й відчув, що знаю її, ці очі, це обличчя... вона, звісно, змінилася, чимало води збігло звідтоді, уже її не побачити в театрі, (із захопленням) якою ж вона була акторкою! (пауза, в задумі) що станеться, вона сказала мені, коли я забуду, що забуваю, так щиро сказала це... я їй повірив, але чи не розігрувала вона переді мною спектакль? (пауза) що станеться, коли я забуду, що забуваю, ти знаєш, що це означає, сказала вона мені... тебе вкриє біла непроглядна ніч, так вона сказала мені, ти знаєш, що означає забувати? (пауза)
(спокійно, тихим голосом, швидкомовкою) увечері в моїй вітальні повно дітлахів, вони — хирляві, худючі як смерть, із розпухлими від голоду животами, так чемно і слухняно туляться на дивані, сидять на стільцях, руками сперлися на коліна, дивляться на мене своїми великими розплющеними переляканими очима, а я не знаю, що їм сказати, що кажуть у таких ситуаціях?
(пауза; потім знову читає з тією самою інтонацією) а ввечері наступного дня я спотикаюся об трупи, що лежать у моєму коридорі, фрагменти тіл, із широко розплющеними очима, з перекошеним ротом, убиті у війнах старих і нових, між ними — жінки, які розшукують серед забитих своїх рідних, голосять, проклинають усіма мовами світу
(пауза; потім знову читає з тією самою інтонацією) а є вечори, коли я і хотів би, та не можу піти зі своєї вітальні на кухню... мене вбиває жахливий вибух! вибухівка, закладена в автівку? вибух забутої міни з останньої війни? якийсь снаряд? і серед руїни, обсипаний порохом, серед тих, хто верещить від болю, кличе на допомогу, серед відірваних кінцівок я сам кричу: «Що робити? Що мені робити?».