(бігає по сцені, так наче розподіляє дітей на дві групи, одна навпроти іншої) Так, тепер ті, хто стоїть тут, шикуйтесь у лінію, а ви — там ставайте... Прекрасно! Інші підходьте до мене, беріть зброю, якраз те, що треба... (люто) підходь, бери... а тепер... Готуйся, заряджай, цілься... Вогонь! ВОГОНЬ! ВОГОНЬ! Перші, перш ніж почнуть ті, інші, вогонь! ВО-ГОНЬ!
(убиває дітей, різко западає мертва тиша, оглядається, помічає живу дитину, підходить до неї та вбиває; пауза, немов він побачив між глядачів якусь дівчинку)
Крихітко моя, (нудотно солоденьким голосом) підходь, ходімо зі мною, я куплю тобі морозиво, ходи сюди, ну, дивись, як тут добре й нікого нема, лише я і ти, як ти виросла, тобі вже дев’ять? ох і спека! іди сюди, ти ж нікому не розкажеш... це буде наша маленька таємниця... навіть мамі?.. ох і спека...
(суворіше) підходь, ну, чуєш, до мене, ближче, це буде наша таємниця, погане дівчисько, погане, наша таємниця, неслухняне дівчисько, я, тобі потрібен я... лише я, лише, сюди... підходь, добре... хіба тобі зі мною не добре? хіба це не чудовий сюрприз, га? (розлючується) я сказав сюди!!! не рюмсай, мерзотнице, потворо, мала хвойдо, ану сюди... до мене, я — твій сюрприз, Я!..
Музика. Танцюючи грайливо, клоун зникає зі сцени.
Кінець
Наш сад
Дійові особи:
ПАН АНДРЕУ, літній чоловік, десь 70 років
НАУКОВЕЦЬ, чоловік середнього віку, десь 40 років
АНДРЕАС, хлопець 16–17 років
Садок. Невеличкий, але скрізь ростуть дерева, кущі, квіти, багато квітів, вони скрізь, посаджені в клумбах, у маленьких і великих горщиках, деякі підвішені до перекриття, навіть у бляшанках, безладно наставлених на землі. Неподалік невелика криниця. Перед нею стілець, за ним — клубки шерсті для прядіння в сумці, аж випирають із неї. У деяких епізодах твору Науковець, радше механічно, розмотуватиме деякі з цих клубків, які пан Андреу змотуватиме і кластиме назад. До появи пана Андреу всі клубки лежатимуть у сумці.
Вистава починається напрочуд заспокійливою і гармонійною музикою.
ПАН АНДРЕУ (різко): Ніхто не займатиме цей садок!
НАУКОВЕЦЬ: Я ж вам пояснив, що...
ПАН АНДРЕУ: Не дозволяю нікому!
НАУКОВЕЦЬ: ...ми пильнуватимемо, щоб...
ПАН АНДРЕУ: Нікому!
НАУКОВЕЦЬ: Я запевняю вас, пане Андреу...
ПАН АНДРЕУ: Запевняйте, у чому вам заманеться, ніхто не увійде до цього садка... Він...
НАУКОВЕЦЬ: Він?..
ПАН АНДРЕУ: Та що вам розповідати (пауза), так багато років... усе заради цього садка, а тепер приходите ви і...
НАУКОВЕЦЬ: Але ж я вам пояснив, інакше не буде, але ще раз повторюю, що...
ПАН АНДРЕУ: Ви не насмілитесь! У вас нічого не вийде!
НАУКОВЕЦЬ: Не змушуйте нас діяти в судовому порядку...
ПАН АНДРЕУ: Чиніть, як вважаєте за потрібне! Я своєю чергою робитиму те, що мені під силу... Навіть більше, якщо виникне потреба! Я знаю, що станеться, якщо дати вам дозвіл, припретеся та зруйнуєте тут усе, порозкопуєте, повисмикуєте з корінням, притягнете трактори, робітників своїх, які своїми брудними чоботиськами повитоптують усі мої квіти...
НАУКОВЕЦЬ: Я розумію ваше занепокоєння.
ПАН АНДРЕУ: Не розумієте! І не вдавайте, що це не так. Вас хвилює лише те, як отримати бажане.
НАУКОВЕЦЬ: Ми шукаємо істину, пане...
ПАН АНДРЕУ (іронічно): Істину, аякже! А ви хоч уявляєте, скільки років...
НАУКОВЕЦЬ: ...багато років, і настав час, щоби...
ПАН АНДРЕУ: ...я воюю з цим садком?
НАУКОВЕЦЬ: ...ви, як ваша ласка, розповіли, то дуже допомогли б...
ПАН АНДРЕУ: Чимало сил, багацько тяжкої праці!
НАУКОВЕЦЬ: Вони так довго чекають...
ПАН АНДРЕУ: Усе чекав, доки вони виростуть.
НАУКОВЕЦЬ: Хоча б їхні рідні дізналися, що сталося...
ПАН АНДРЕУ: Розмарин, плющ, лимонне дерево, бузок, лаванда, жасмин, нарциси, папороть...
НАУКОВЕЦЬ: Дуже красиво, але...
ПАН АНДРЕУ: ...дикий виноград, базилік, герань, крокуси, троянди...
НАУКОВЕЦЬ: ...але ж...
ПАН АНДРЕУ: ...маргаритки, тюльпани, чорнобривці, цикламени, соняхи, гіацинти, гриби...
НАУКОВЕЦЬ (різко): Треба!
ПАН АНДРЕУ (різко): Вісімдесят п’ять!
НАУКОВЕЦЬ: Тобто?!
ПАН АНДРЕУ: Вісімдесят п’ять різних сортів квітів у мене в садку, усі пораховані, усе точно, тутешні види, ростуть саме в нас...
НАУКОВЕЦЬ: Усі?
ПАН АНДРЕУ: Усі.