НАУКОВЕЦЬ: Шльондра?
ПАН АНДРЕУ: З’являється лише там, де є зиск, обирає лише переможців...
НАУКОВЕЦЬ (уриваючи на півслові): У вашій криниці є останки?
ПАН АНДРЕУ: Ви справді чекаєте, що я відповім на це запитання?
НАУКОВЕЦЬ: Тоді, під час заворушень, хтось кидав до вашої криниці тіла (пауза) чи, можливо, ви сам і кидали?
ПАН АНДРЕУ (продовжує з іронією): Ви говорите з дідом і хочете, щоб він пригадав, що сталося п’ятдесят років тому? (двозначно) Знаєте, чого лише тоді я не робив?
НАУКОВЕЦЬ (розгнівано): Я розумію, що, хоч, як видно, ви і маєте постійно справу з трупами, згадати, те про що я запитую, непосильне завдання. То Ви відповісте?
(пауза)
(рішуче) Отже, підсумуймо. (крутить нервово в руках клубок, говорить, наче резюмуючи все сказане до того, наголошує кожне слово) Згідно з нашими даними, в означений час у цій місцевості містилися кинуті напризволяще трупи. Я не звинувачую вас особисто, що ви заподіяли смерть цим людям...
ПАН АНДРЕУ (холодно, з відсутнім виразом обличчя, змотуючи клубок): Як люб’язно з вашого боку.
НАУКОВЕЦЬ: Наш свідок стверджує, що ви до цього не причетні...
ПАН АНДРЕУ: Ну якщо це навіть свідки стверджують, тоді я спокійний!
НАУКОВЕЦЬ: ...молодий чоловік, молода жінка, певно, його дружина, двоє їхніх дітей, іще одна жінка, літня, ймовірно, бабуся. (пауза) Маєте що сказати?
ПАН АНДРЕУ (іронічно): Про що? Чи була вона їхньою бабусею?
НАУКОВЕЦЬ: На Бога, пане, ми ж говоримо про людей! Вам усе одно?
(пан Андреу мовчить і продовжує змотувати клубки; схоже, що це той клубок, який розмотав його співбесідник)
НАУКОВЕЦЬ (розлючено): У вашій криниці є останки цих людей?
(пауза)
Наразі йдеться про відповідальність, йдеться про те, чи ви посприяєте пошуковим роботам?
ПАН АНДРЕУ: Про відповідальність?
НАУКОВЕЦЬ: За це ніхто не має відповідати?
(пан Андреу мовчить)
НАУКОВЕЦЬ: Ви взагалі чуєте, що я вам кажу?
ПАН АНДРЕУ: Я взагалі-то вас слухаю вже з годину, але мене не цікавить, ні що вам сказали, ні що ви з цього приводу думаєте, ні чого потребуєте.
НАУКОВЕЦЬ: Іншими словами, нам не порозумітися.
ПАН АНДРЕУ: Найімовірніше.
НАУКОВЕЦЬ: Дуже шкода!
ПАН АНДРЕУ: Не варто!
НАУКОВЕЦЬ: Шкодую через те, чим це може обернутися для вас.
ПАН АНДРЕУ: Про мене не турбуйтеся.
НАУКОВЕЦЬ: Ми ж про людей говоримо, про наших співгромадян.
ПАН АНДРЕУ: Іще один вислів, який мені ніколи не подобався. Існують важливіші речі, чи не так?
(Науковець нічого не відповідає і збирається йти)
ПАН АНДРЕУ: Щасливої дороги!
НАУКОВЕЦЬ: Я повернуся.
ПАН АНДРЕУ: Я завжди на місці.
НАУКОВЕЦЬ: Ви вчителювали, я очікував від вас...
ПАН АНДРЕУ: Біологія завжди була моєю слабкістю. Хай до якої школи мене скеровували, я скрізь розбивав сад.
НАУКОВЕЦЬ: І виключно з тутешніми сортами.
ПАН АНДРЕУ: Лише з ними. І навчав дітей любові до наших рослин.
НАУКОВЕЦЬ: Наші, ваші, їхні... Ваша улюблена біологія вчить, що всі організми, які існують на планеті Земля, походять від одного спільного предка, іншими словами, утворюються зі спільного генофонду.
ПАН АНДРЕУ: Ваш останній спільний у планетарному масштабі предок, знаєте, коли з’явився? Приблизно три з половиною мільйона років тому. Чи не забагато води спливло звідтоді?
НАУКОВЕЦЬ: Найголовніше те, що він існував. All life is from an egg.
ПАН АНДРЕУ: Латинською — Omne vivum ex ovo.
НАУКОВЕЦЬ: Очікувано, ви знаєте цю думку. Одна з фундаментальних наукових теорій: усе життя походить з одного яйця.
ПАН АНДРЕУ: Так, цікава думка. Але існують й інші!
НАУКОВЕЦЬ: Наука чітко висловлюється щодо цього.
ПАН АНДРЕУ: Аж ніяк! Кожен у різні часи використовував і продовжує використовувати її відповідно до своїх інтересів. Ваша наука не є панацеєю. Значення має лише те, яку позицію воліє зайняти кожен із вас, що він вважає важливим, якого рішення зрештою він дійде.
НАУКОВЕЦЬ: І яке ж ваше остаточне рішення?
ПАН АНДРЕУ: Будь-що завезене ззовні становить небезпеку для тутешньої екосистеми, для нас. (пауза) Якби я міг власноруч, одне за одним повиривати...
НАУКОВЕЦЬ (перериває його): А ви завжди все порівнюєте з квітами?
ПАН АНДРЕУ (індиферентно): Думайте, що хочете...
НАУКОВЕЦЬ: Я притримуюсь інших поглядів.