— Хтось, мабуть, засмутив її.
— Кого засмутив? — запитала Фіона, входячи до зали. — Що тут у біса відбувається?
Патрик говорив рівним голосом:
— Ти бачила Кат сьогодні після обіду?
— Так. Вона тут вишивала.
Граф глянув на брата. Адам міцно взяв свою майбутню дружину за руку й повів її в бібліотеку. Злякана Фіона стояла перед двома братами.
— Люба кузино, що ти сказала Кат? — графів голос був крижаним.
— Нічого, Патрику. Я нічого не сказала! Я присягаюся! Ми говорили про дівоче.
Простягнувши руку, Адам зловив свою наречену і, кинувши на стілець, уперіщив хлистом по її спині. Фіона закричала від болю й спробувала втекти від нього, але Патрик схопив її за тонку білу шию.
— А тепер, кузино, — проказав він крізь зуби, — любить він тебе чи ні, Адам із мого наказу битиме тебе до смерті, якщо доведеться. Що ти сказала Катріоні?
— Я розповіла їй, що ти спав зі мною, — вимовила Фіона, схлипуючи.
— Ах ти ж, суко! — вилаявся Патрик. — Я кілька тижнів завойовував довіру Кат, а ти все зіпсувала за три хвилини! — Він вибіг із кімнати, грюкнувши дверима.
Адам подивився на Фіону.
— Я попереджав тебе, люба моя, що, як ти нашкодиш, я покараю тебе. — Його рука піднялася, і почувся свист хлиста, який за мить опустився на її спину.
— Hi, Адаме! — заверещала Фіона, але наречений був безжальний. Адам бив її, доки через кілька хвилин вона не зомліла.
Ґленкірк зібрався так швидко, як тільки міг. Його улюблений жеребець був утомлений, тому він велів осідлати свого другого улюбленця, Багрянця. Граф дозволив супроводжувати себе тільки братові Еллен Коналлу Mop-Леслі. Перед від’їздом він поговорив зі своєю матір’ю, з тіткою Гізер та Адамом.
— Бог його знає, куди вона подалася. Щоб вистежити її, мені може знадобитися й кілька тижнів. Цю місцевість вона знає так добре, як знають її чоловіки. Уже занадто пізно, щоб скасувати весілля, отож, Адаме, ви з Фіоною маєте одружитися замість нас. — Він уважно придивився до брата. — Ти все ще хочеш ту сучку?
— Так, брате. Фіона — капосна кішка, але, думаю, тепер вона поводитиметься краще.
— Добре! Скажіть гостям, що наречена захворіла на кір і від неї він передався й нареченому. Це має попередити скандал.
— Патрику, сину мій! Будь ласкавий до Катріони, — благала Меґ. — Вона молода й невинна, а Фіона завдала їй страшного болю своєю злою брехнею.
— Мадам, — холодно відповів Патрик, — Катріона ділила зі мною ліжко вже майже два тижні. Я ставився до неї з ніжністю, ніколи не силував її. Вона навіть не поговорила зі мною, вирішивши, що я винен, і втекла. Я не пробачу їй цю недовіру. Я знайду й поверну її та одружуся з нею, як ми й збиралися. Але спершу я візьму приклад з Адама й відлупцюю її так, що вона ще тиждень не зможе сидіти!
Через кілька хвилин він галопом мчав по мосту з Mop-Леслі. Ніч була холодна, місяць освітлював їм дорогу. Вони одразу ж поїхали до Ґрейгевена, бо Патрик припускав, що Кат утекла додому. Там її не було. Вони повернули коней до Сайтена, але й там їх чекало розчарування. У Сайтені заночували, а вранці стали прочісувати навколишню місцевість.
Кат неначе здиміла. Ніхто її не бачив.
Настав День Святого Валентина, і Адам Леслі побрався зі своєю овдовілою кузиною леді Стюарт. Гості гигикали, почувши, що граф і його наречена хворіють на кір. «Яке щастя, — сміялися вони, — що в родині Леслі ще одна заручена пара стоїть у черзі, — отже, до свята готувалися не даремно».
Вечірка була напрочуд гарна, але нова леді Леслі мала втомлений і пригнічений вигляд. Позираючи на своїх гостей із-за головного столу, Фіона запитувала себе, що вони подумали б, якби вона пояснила їм, чому зробилася сама на себе не схожа. Останні три ночі Адам прив’язував її до крісла й змушував дивитися, як він кохається з надзвичайно гарненькою й так само надзвичайно ненаситною селянською дівкою. Вона намагалася заплющити очі, але звуки, що долинали з ліжка, були надто знущальні. Вона дивилася, мов зачарована, як величезний Адамів прутень занурюється в дівчину й виринає, як вона звивається під ним. Водночас росло її власне жадання, вона мучилася від страшного болю, як фізичного, так і душевного, і останньої ночі вона думала, що збожеволіє.
Утім, сьогодні вранці молодий сказав їй, що її покарання закінчилося. Молода заприсяглася ніколи більше не завдавати шкоди своїм кузенам і пообіцяла, що, коли Кат знайдеться, вона вибачиться й розповість їй правду. Адам задоволено всміхнувся. Він знав, як приборкати свою дівчину.
Але Кат ніде не могли знайти. Лютий змінив березень, а там настав квітень, аж ось нарешті про неї з’явилася звістка. Еллен, поїхавши додому, у Кренноґ, щоб відвідати своїх батьків, з’ясувала, що її господиня живе з ними! Кат, утікаючи від Ґленкірка, поїхала просто до Рут і Г’ю Мор-Леслі. Рут, якій було за шістдесят, одразу ж погодилася сховати дівчину. Сімдесятирічний Г’ю, уже на відпочинку, сумнівався. Однак дружина переконала його, що її давно померла господиня схвалила б це. Еллен була вражена.