Катріона наполягла, щоб батьки найняли гувернера, який вільно говорить французькою, щоб мати змогу опанувати цю мову. Окрім того, дівча поставило умову, щоб найнятий чоловік також говорив італійською, іспанською та німецькою мовами. Якщо зважити на те, яку добру освіту мали її батьки, таке їхнє недбальство годі було виправдати.
Одружені вже двадцять років, Гізер і Джеймс Хей усе дужче закохувалися одне в одного. То чи можна було звинувачувати їх у такому ставленні до нащадків, адже їм просто було не до того. Добре нагодовані та вдягнені, їхні діти жили в гарних умовах. Ані молодому господареві Ґрейгевена, ані його дружині й на думку не спадало, що діти потребують чогось більшого, ніж ці найпотрібніші речі. Хлопчикам, оточеним теплом і любов’ю їхніх нянь, жилося спокійно, але їхній дочці того було замало. Еллен Мор-Леслі розуміла це й робила все, що могла. З усім тим Кат Хей зростала розпещеною та гоноровою, адже нікому було стримувати її норов.
Дівчина пильно роздивилася себе у великому дзеркалі. Сьогодні ввечері вона мала зустрітися зі своїм нареченим уперше за кілька років. Парубкові було двадцять чотири. Він навчався в університеті в Абердині, бував у Парижі, багато подорожував Європою й провів якийсь час при дворі королеви Єлизавети в Англії. Катріона знала, що юнак був гарний на вроду, упевнений у собі, умів красиво говорити. Вона також сподівалася, що на нього чекає тяжкий удар по самолюбству. Дівчина розгладила зелений, мов листя, оксамит своєї сукні, і, усміхаючись, попрямувала до батьків. На її подив, старший брат теж був там.
Батько відкашлявся.
— Від самого твого народження планувалося, що ти вийдеш заміж за Ґленкірка невдовзі по шістнадцятій весні, — серйозно промовив він. — Проте після передчасної смерті третього графа влітку торік й у зв’язку з тим, що молодий Патрик став четвертим графом Ґленкірка, було вирішено, що ваше весілля відбудеться Дванадцятої ночі.
Вражена, Катріона дивилася на нього.
— Хто це вирішив, батьку?
— Ми з графом.
— Не спитавши мене? — проказала вона розсерджено.
— Питати тебе? Навіщо, дочко? Вас заручено одинадцять років тому. Цей шлюб завжди вважався очевидним, — говорив Джеймс Хей знервовано. Його дочка дратувала його. Як завжди. Вона була зовсім не таке м’яке, ніжне створіння, як його дружина.
— Ви могли б мені розповісти про ці нові обставини й поцікавитися, чи не проти я вийти заміж аж на рік раніше! — закричала вона на нього. — Я не хочу заміж так рано, та й дарма ви згаяли час, бо я взагалі не збираюся заміж за Патрика Леслі, ніколи!
— Чому ж ні, дорогенька? — запитала Гізер. — Він такий приємний юнак. І ти станеш графинею!
— Люба мамусю, він просто хтивий бугай! Відтоді, як дядько Патрик, полетівши з коня, зламав собі шию й цей юний граф повернувся додому, жодного дня не минуло, щоб я не чула про його перемоги! Уся околиця славить про його походеньки в ліжку, на сіні, під парканом! Я не ляжу під цього брудного спокусника.
Господар Ґрейгевена був вражений таким спалахом люті своєї дочки. Джеммі почав був сміятися, але зразу ж принишкнув під поглядом матері. Гізер зрозуміла, хоч і запізно, що геть забула про одну з найважливіших речей, яких мала навчити свою дочку.
— Вийдіть! — наказала Гізер чоловікові й синові. — Сядь-но, Катріоно, — промовила вона до дочки, коли чоловіки пішли. — Чи знаєш ти щось про те, що відбувається між чоловіком і жінкою в подружньому ліжку?
— Авжеж, — різко відповіла дівчина. — Він запихає прутня в дірку між її ніг, а через кілька місяців звідти вилазить дитина.
Гізер на мить заплющила очі. «О, дитинко моя! — подумала вона. — У своїй безмежній, усеохопній любові до твого батька я забула, що ти також жінка. Ти не знаєш про принади, що їх дарують зустрічі між коханцями, і я навіть не уявляю, які слова маю сказати тобі».
Розплющивши свої фіалкові очі, вона глибоко зітхнула.
— У чомусь ти маєш рацію, — спокійно мовила Гізер. — Проте від любощів між чоловіком і жінкою не щоразу з’являється дитина. Є способи запобігти зачаттю й далі насолоджуватися радощами любові. Я рада буду навчити тебе цього, перш ніж ти візьмеш шлюб.
Дівчина здавалася зацікавленою.
— Процес любощів, Катріоно, це справжнє задоволення.
— Хіба? Як це так, мамо? — перепитала вона зневажливо.
«Боже мій, — подумала Гізер, — як це пояснити?»
— Дитино, ти коли-небудь цілувалася? Може, хтось із твоїх кузенів намагався на вечірках дістати від тебе поцілунок?