Уперше за весь вечір вона всміхнулася до нього.
— Ні, мілорде. Мені хотілося б цього. Але що, як ми не сподобаємось одне одному?
Він підняв брови.
— Ти хропеш, Катріоно? Чи жуєш бетелеву жованку, привезену зі Сходу?
Засміявшись, вона заперечно похитала головою.
— Чи до вподоби тобі музика, поезія та мелодійність іноземних мов? А як тобі їхати верхи в туманній тиші весняного ранку? А в місячному сяйві осіннього вечора? Ти захоплюєшся першим зимовим снігом? Може, полюбляєш скупатися роздягненою в схованій від чужих очей річечці спекотної літньої днини?
— Так, — тихо прошепотіла вона, і чомусь її серце забилося швидше. — Я люблю все це, мілорде.
— Тоді, моя солодка, ти маєш закохатися в мене, адже я теж усе це люблю.
Густі темно-золотаві пасма Катріони впали на її палаючі щоки, і легке серцебиття, яке вона відчувала десь у горлі, пришвидшилося. «Моя перша тріщина в льоду», — подумав Патрик і спробував щастя ще раз.
— То закріпімо угоду поцілунком? — запитав він.
Вона підняла голову, і якусь мить її листяно-зелені очі дивилися на нього. Заплющивши очі, дівчина потяглася до нареченого своїми трояндовими вустами. Він стримано торкнувся її губ своїми.
— Дякую тобі, Катріоно, — сказав він ніжно. — Дякую тобі за твій перший поцілунок.
— Звідки ти знаєш?
— Невинності притаманна своя, особлива краса, моя люба. — Він підвівся. — Дозволь мені провести тебе назад до твоїх гостей.
Коли вони з’явилися в залі, Гізер із полегшенням зазначила, що її дочка більше не здавалася похмурою, а її небіж мав задоволений вигляд. «Він завоює її», — подумала вона і, дивлячись на Ґленкірка поглядом досвідченої жінки, тихенько мовила сама до себе: «О, моя Кат! Які чудові пригоди чекають на тебе!»
Розділ 2
Фіона Леслі лежала в ліжку, мрійливо розмірковуючи про свого кузена Патрика, графа Ґленкірка. Вона думала про те, як палко хотіла б бути його графинею. А натомість ота безхребетна цнотливиця Катріона Хей мала побратися з ним! От нісенітниця!
Фіона знала, що колись велася балачка про шлюб між нею та Ґленкірком. Тоді втрутилася бабуся, і зрештою вона вийшла заміж за того хирлявого недоумка Оуена Стюарта. Як же вона ненавиділа за це стару! І бабуся чудово це розуміла.
Оуен був хворобливий і, хоча й жадав своєї пишнотілої сімнадцятирічної нареченої, не впорався зі своїм подружнім обов’язком першої шлюбної ночі. Це не надто турбувало Фіону, яка втратила дівоцтво ще в тринадцять років. Вона швидко знайшла те, що шукала, у маєтку свого чоловіка.
Його звали Фіонн, він був мисливець. Брутальний здоровань без найменшої витонченості в коханні — коли він проштовхнувся всередину неї, вона подумала, що збожеволіє від задоволення. А потім сталося непередбачене: вона прогадала. Дівчина не могла повірити, що вагітна, а коли врешті це усвідомила, було вже занадто пізно, щоб позбутися безбатченка.
Фіона розповіла чоловікові про свій стан, сподіваючись, що здихля змириться з цим і триматиме язик за зубами. Однак і цього разу вона прогадала. Намагаючись вилізти зі свого одра, він узивав її найбруднішими словами — утім, цілком доречними — і обіцяв уранці розславити на весь світ, яка вона повія. І тут прогадав уже Оуен Стюарт. Коли той заснув, дружина задушила його подушкою. Смерть пов’язали з астматичним нападом, а вагітну вдову оточили турботою.
При пологах присутня була лише Фіонина покоївка Флора Мор-Леслі. Цілком здорового хлопчика таємно передали парі селян, які щойно втратили своє дитя. Фіона не хотіла, щоб якісь діти плуталися в неї під ногами. Її власне немовля замінили на мертве й поховали його з безмежною скорботою в сімейному склепі Стюартів. Фіона теж не вийшла сухою з води. Пологи були важкі. Лікар і повитуха, викликані згодом, обоє сказали, що в леді Стюарт уже ніколи не буде дітей. Однак її таємниця була надійно прихована. Тільки Флора знала правду, а та дбала про дівчину ще з пуп’янка.
Цього вечора Фіона раділа, бо їй удалося дізнатися чиюсь іншу таємницю. Вона прослизнула в бібліотеку Ґрейгевена, щоб уникнути уваги свого кузена Адама Леслі. Адам упадав коло неї відтоді, як їм було по дванадцять. Ховаючись за завісами біля підвіконня, вона почула всю розмову між Гізер, Патриком і господарем Ґрейгевена.
Фіона неабияк зраділа. Цнотливиця Кат боїться сексу! Ґленкірк недовго миритиметься з цим, а тим часом вона труситиме перед ним своїми принадами так часто, як тільки можна, щоб не здатися надто розкутою. А ще вона збиралася стежити за тим, щоби страхи Кат нікуди не поділися.