— Але я Хей, Фіоно. Зі мною все має бути інакше!
— Кузино, твоя мати з роду Леслі. Дочки схожі на своїх матерів. Так, я тобі справді не заздрю.
Злякавшись, Кат переповіла цю розмову Еллен.
— Це неправда, — твердо сказала Еллен. — Та Фіона Стюарт просто намагається налякати вас. Боляче може бути хіба що одну мить, першого разу, коли розривається плівка цноти. Після цього все буде добре. Ваша кузина сама не відмовилася б від графа, брудна гуляка! Вона намагається залякати вас. Дурненька. — Вона скуйовдила волосся дівчини. — Ваша мати хвостиком ходить за вашим батьком. Хіба вона схожа на жінку, що страждає від постійного болю?
Роздратована тим, що її так легко налякала хитра, мов кішка, кузина, Кат узялася спостерігати за Фіоною, щоб зрозуміти, чи мала Еллен рацію. Фіона ловила всі моменти, щоб опинитися поруч із Патриком, щоб одягати найвідвертіші сукні, аби демонструвати всі свої розкішні принади. «Сучка, — подумала Кат. — Руда сучка!» — і пішла шукати свого брата. Знайшовши його, попрохала:
— Джеммі, скажи мені, що ти знаєш про кузину Фіону.
Джеммі хихикнув.
— Кажуть, вона надто щедро ділиться своєю красою, але я ніколи не бував у неї в ліжку. Подейкують, що дитина, яку вона носила, була не від Стюарта. Він був такий хирлявий, навряд чи він узагалі входив у неї. — Джеммі глянув на сестру. — Ґленкірк тепер подобається тобі, еге. Кат?
— Еге.
— То стережися кузини Фіони, адже добре видно, що вона бігає за ним, хоч я не певен, що сам Ґленкірк це розуміє, бідолаха.
Але Патрик чудово розумів, як зацікавлена ним Фіона, і якби не Кат, що жила в замку, він, може б, навіть побавився трохи зі своєю гарячою рудою кузиною. Парубок знав, що всі чутки про неї, найпевніше, правдиві, проте було б цікаво підтвердити їх.
Якось уночі, відразу по Різдві, Фіона спробувала спокусити графа. Коли всі вже давно полягали, граф залишився поговорити зі своїм братом Адамом коло вогню. Він хотів укласти шлюб між спадкоємицею Форбсів і Адамом. Адам, однак, переконував його, що їхній молодший брат, сімнадцятирічний Майкл, набагато більше підходить для тринадцятирічної Ізабелли Форбс, ніж він.
— Я хочу одружитись якнайшвидше, і не з дитиною. Майкл іще три-чотири роки не буде готовий до шлюбу. Тим часом дівка Форбсів дійде зросту. Хай одружуються. Вона божеволітиме від його вродливого дитячого обличчя.
Патрик засміявся.
— Добре, брате, але хто та дівчина, для якої ти приберігаєш себе?
Адам усміхнувся, і його очі звузилися.
— Я ще не розповідав прилюдно про наше з нею єднання, але відкриюся найближчим часом.
Брати ще трохи посиділи, попиваючи глінтвейн, заготований спеціально до свят. Обидва були високі, як їхній батько, але Патрик мав темне волосся, як у матері, та зелено-золотаві очі родини Леслі, а Адам — руде волосся Леслі з теплим червонястим відтінком і бурштинові очі Стюартів.
Тепер, зігріті братнім товариством і добрим червоним вином, вони підіймалися сходами вгору до своїх кімнат.
— У мене ще лишилося хороше віскі від старого МакБіна, — сказав граф. — Заходь, хлопче, хильни зі мною чарчину. Після нього краще спиться. — Він відчинив двері до спальні й увійшов, його брат ступив слідом.
— Святий Ісусе, — скрикнув Адам. На братовому ліжку лежала Фіона Стюарт, і відблиски вогню грали на її голому білому тілі. — Благослови мене, Господи, кузино!.. Ти найпрекрасніше, що я бачив сьогодні ввечері!
— Якого біса ти тут робиш? — запитав граф, раптово зовсім протверезівши й холонучи від люті.
— Ти не йшов до мене, Патрику, — ніжно мовила вона, — тож я прийшла до тебе.
Він відчував аромат теплого мускусу від її напахченого тіла.
— Я плачу своїм повіям, Фіоно. Скільки ти береш?
— Патрику! — стала благати вона його хрипким голосом. — Будь ласка! Я божеволію від тебе, кузене! Одружуйся зі своєю незайманою ганчіркою, якщо так треба, але візьми мене! Будь моїм коханцем. Ти не пошкодуєш про це, Патрику!
— Богом присягаюся, — сказав Адам сухо. — У чому твій секрет, брате? Мені б дістати таке спокусливе запрошення від жінки.
Патрик повернувся до свого молодшого брата.
— Ти хочеш цього?
Адам подивився на нього.
— Так. Давно вже.
— То бери! Я цю ніч посплю у твоїй кімнаті.
— Ні! — закричала Фіона сердито. — Я хочу тебе, а не цього малого павича!
— Люба моя кузино, — відповів граф спокійно, — за всіма чутками, що дійшли до мене, у тебе, звичайно, чималий досвід. Ти маєш знати, що любитися з тим, кого не хочеш, не просто анітрішечки не приємно, а й, чорт його бери, нудно аж до смерті, — повернувшись до неї спиною, він вийшов із кімнати.