Тепер вона зрозуміла причину нестримного гніву свого чоловіка. Він, безсумнівно, мостив свою стежку, розповідаючи всім зустрічним, що вони наступного дня здуть у Лондон. А тоді несподівано прийшов працювати Джордж, сказав ці про Лондон, а вона заперечила звістку. Надто ризиковане було покінчити з нею того вечора, бо Джордж без кінця переповідав би розмову з нею. Але як же врятуватись?
Не можна було втрачати часу. Треба негайно зникнути звідси, поки він не повернувся. Елікс квапливо поклала зіцрток вирізок у шухляду, засунула й замкнула п.
І тут вона завмерла, ніби закам’янівши. Почулось рипіння хвіртки, що виходила на дорогу. ЇЇ чоловік повернувся.
На якусь мить Елікс заклякла на місці, потім навшпиньках прокралась до вікна й визирнула з-за портьєри.
Так, це був її чоловік. Він посміхався сам до себе й щось мугикав під ніс. І тримав у руці предмет, при самому погляді на який у переляканої жінки мало не зупинилося серце. То була новісінька лопата.
Елікс скоріш інстииктикйо, ніж розумом, збагнула: він хоче зробити це сьогодні ввечері.
Проте шанс на порятунок ще залишався. Джералд, стиха наспівуючи, зайшов за будинок.
Не вагаючись і миті Елікс збігла сходами й кинулась до вхідних дверей. Але як тільки вона рвучко розчинила їх, з-за будинку вийшов її чоловік.
— Привіт, — сказав він. — Куди це ти так поспішаєш?
Елікс неймовірним зусиллям примусила себе прибрати спокійного, як звичайно, вигляду. Нагода втекти була наче втрачена, але якщо вона поведеться обережно й не викличе в чоловіка підозри, то така нагода пізніше з’явиться знову. Навіть, можливо, зараз…
— Я пройдусь по сісжці туди й назад, — сказала вона голосом, який для неї само! пролунав нерішуче й невпевнено.
— Добре, — мовив Джерадд. — Я піду з тобою.
— Ні, будь ласка, не треба. Джералде. Я… я якась знервована, болить гоиюва… Я краще погуляю сама. ft здалася, що в його погляді прозирнула підозра.
— Що з тобою, Елікс? — спитав він. — Ти бліда й тремтиш.
— Та нічого. — Вона намагалась говорити трохи різко й посміхатись. — Розболілась голова, оце й усе. Прогулянка мені допоможе.
— Ну, як негарно казати, що я тобі не потрібний, — зауважив Джералд, невимушене засміявшись. — Я піду з тобою, хочеш ти того чи ні.
Більше сперечатись вона не наважилась. Якщо він здогадався, що вона знає, то…
Зробивши над собою зусилля, вона присилувала себе поводитись майже так, як звичайно. А проте її не полишало тривожне відчуття, що він поглядає на неї скоса і наче не зовсім нею задоволений. Елікс розуміла, що його підозри ще не цілком розвіялись.
Коли вони повернулись у будинок, він наполіг на тому, щоб вона лягла, і приніс одеколону натерти їй скроні. Джералд був, як завжди, люблячим чоловіком. Елікс почула себе такою безпорадною, неначе руками й ногами вскочила в пастку.
Він ні на хвилину не залишав її саму. Пішов з иею на кухню, допоміг поставити на стіл холодні страви, які вона ще раніш приготувала. Вечеря ставала їй поперек горла, але вона примушувала себе їсти й навіть здаватись веселою й природною. Вона тепер знала, що бореться за своє життя. Що сама-самісінька з цим чоловіком, що допомоги чекати нізвідки, що вона цілком у його руках. І єдиний шанс врятуватись — це так приспати його підозри, щоб він залишив її саму хоч на кілька хвилин, цього часу їй вистачить дістатись до телефону в передній і викликати допомогу. В цьому була її остання надія.
Їй сяйнула рятівна думка, коли вона згадала, чому він відмовився від свого задуму в п’ятницю. А що як вона скаже, ніби Дік Віндіфорд прийде до них сьогодні ввечері?
Таке повідомлення вже мало не зірвалось з її язика, але вона поквапливо відмовилась від нього. Цей чоловік був не з тих, кого можна вдруге відвернути від здійснення свого наміру. Під його спокійною врівноваженістю вгадувалась рішучість, навіть піднесеність, і це позбавляло її останніх сил. Сказавши щось _не так, вона тільки пришвидшить злочин. Він просто вб’є її на місці, а тоді спокійно подзвонить по телефону Діку Віндіфорду й повідомить його, що їх кудись несподівано викликали. О, якби тільки Дік Віндіфорд прийшов до них сьогодні ввечері. О, якби Дік…
Раптом у Елікс виникла нова думка. Вона скоса пильно глянула на свого чоловіка, ніби боялась, що він прочитає її думки. Але разом з появою нового задуму до неї повернулось і самовладання. Поведінка її стала настільки природною, аж вона сама здивувалась. Елікс приготувала каву й винесла її на ґанок.
— До речі, — мовив Джералд, — давай зробимо ті фотознімки сьогодні.