— Ну, Елікс…
— Ні, ні! — скрикнула вона, безсило виставивши поперед себе руки, щоб відштовхнути його. — Зачекай, Джералде, мені треба тобі щось сказати, в чомусь тобі зізнатись…
І Джералд зупинився.
— Зізнатись? — здивувався він.
— Так, зізнатись. — Вона вимовила ці слова навмання, відчайдушне намагаючись затримати його увагу.
— Мабуть, хочеш сказати про колишнього коханця, — зневажливо мовив він.
— Ні, — відповіла Елікс, — про дещо інше. Ти назвав би це, гадаю… так, ти назвав би це злочином.
І вона відразу ж зрозуміла, що зачепила потрібну струну. Його увага зосередилась і затрималась на ній.
Елікс побачила це, і до неї повернулось самовладання.
— Ти краще б сів, — спокійно порадила вона. Сама вона перейшла кімнату й сіла на старе місце. Навіть нахилилась і підняла шитво. А за завісою спокою гарячкове придумувала, що саме сказати; треба вигадати таку історію, яка не дасть згаснути його цікавості, поки не надійде допомога.
— Я казала тобі, — неквапливо почала вона, — що п’ятнадцять років працювала стенографісткою. Це не зовсім правда. Було дві перерви. Перша, коли мені виповнилось двадцять два роки. Я зустріла літнього й не дуже багатого чоловіка. Він закохався в мене й попросив мене бути його дружиною. Я погодилась. Ми побрались. — Тут Елікс помовчала. — І я змусила його застрахувати життя на своє ім’я.
Вона помітила, яка раптова й гостра цікавість відбилась на обличчі її чоловіка, й з подвоєною упевненістю повела далі:
— Під час війни, я трохи працювала в аптеці при госпіталі. Там я мала справу з усякими рідкісними наркотиками й отрутами.
Вона замислено замовкла. Тепер його цікавість збуджена до краю, в цьому можна не сумніватись. Вбивця приречений цікавитись вбивством. Вона поставила на це й виграла. Гї погляд крадькома ковзнув по годиннику.- За звадпять п’ять хвилин дев’ята.
— Є така отрута… білий порошок. Одна дрібка — і смерть. Ти, мабуть, дещо знаєш поо отрути?
Елікс поставила це запитання, бо трохи непокоїлась. Якщо він щось знає, то їй слід бути обережною.
— Ні, відповів Джералд, — про отрути я знаю дуже мало.
— Ти, певно, чув про хіосін? Це наркотик, який діє смертельно, але виявити його абсолютно неможливо. Будь-який лікар видасть свідоцтво про серцеву недостатність. Я вкрала трохи цього наркотика й тримала його у себе.
Елікс зупинилась, збираючися на силах.
— Кажи далі, — зажадав Джералд.
— Ні, я боюсь. Не можу тобі розповісти. Іншим разом.
— Зараз, — мовив він нетерпляче. — Я хочу знати.
— Минув місяць, як ми одружились. Я дуже піклувалась про свого підстаркуватого чоловіка, була з ним дуже лагідною й дуже відданою. Він не переставав розхвалювати мене перед сусідами. Всі знали, яка я віддана дружина. І кожного вечора я сама готувала йому каву. Одного вечора, коли ми були самі, я вкинула дрібок цього смертельного алкалоща в його чашку…
Елікс замовкла й старанно засилювала нову нитку в голку, їй, яка- ні разу в житті не грала тна сцені, в цю мить могли позаздрити найзнаменитіші актриси світу. Вона справді ввійшла в роль холодножорстокої отруйниці.
— Все відбулося дуже спокійно. Я весь час спостерігала за ним. Спочатку він почав задихатись і попросив повітря. Я відчинила вікно. Потім сказав, що не може встати з стільця. Незабаром він помер.
Вона зупинилась, прислухаючись. Була за чверть дев’ята. Допомога ось-ось надійде.
— А якою була страхова сума? — спитав Джералд.
— Близько двох тисяч фунтів. Я почала грати на біржі й утратила все. Тоді повернулась на старе місце стенографістки. Але я не збиралась довго залишатись у тій конторі. Я зустріла ще одного чоловіка. На роботі я знову привласнила собі своє дівоче прізвище. Новий знайомий не знав, що я колись була одружена. Він був молодший, ніж перший чоловік, досить гарний із себе й дуже багатий. Ми тихо зареєстрували шлюб у графстві Суссекс. Чоловік не хотів страхувати своє життя, але ж, безперечно, щось призначив мені в заповіті. Він любив, щоб я своїми руками готувала йому каву, достоту як і той перший.
Елікс зробила паузу й додала просто:
— Я дуже добре вмію варити каву. Після цього вона повела далі:
— У містечку, де ми жили, я мала кількох друзів. Вони страшенно співчували мені через те, що мій чоловік одного дня після обіду нагло помер від розриву серця. Лікар мені не зовсім сподобався. Не думаю, що він запідозрив мене, але раптова смерть мого чоловіка його явно здивувала. Я не знаю до пуття, чому я знову прибилась до своєї контори. Мабуть, звичка. Другий чоловік залишив мені близько чотирьох тисяч фунтів. Цього разу я не стала грати на біржі, я вклала їх у цінні папери. А потім, як би тобі це сказати…