11
Ти, що умієш зібрать і гарненько укласти волосся,
Напо, що вище стоїш від усіх інших служниць,
Ти, влаштуванням побачень нічних потаємних відома,
Ти, що любовні листи потайки передаєш,
Ти, що Корінні не раз, хоч вагалась вона, зазирнути
Радила в хату мою, вірна опоро в біді!
Ось, господині подай ті списані вранці таблички{45},
Що б там не стало тобі на перешкоді, — подай!
Ти ж бо не кам’яна, а серце в тебе — не криця,
[10] Й щирість у ньому така, як вимагає твій стан.
Може, й сама ти відчула, як б’є Купідонова зброя,
Тож і мені посприяй задля своїх же знамен.
А запита, що роблю, — «Живе, чекаючи ночі», —
Скажеш їй; що там іще — списаний віск оповість.
Що, однак, гаю тут час?.. Догідну мить уловивши,
Дай їй листа, й при тобі хай прочитає його.
Поки читатиме — ти до очей, до лиця приглядайся:
Матиму щастя чи ні — знатимеш навіть без слів.
А прочитає — одразу ж нехай відпише, й не стисло:
[20] Я не люблю, коли лист широко воском блищить.
Тісно хай буде рядкам від краєчку — аж до краєчку,
Щоб, пробігаючи їх, мав чим натішитись зір.
А може, ні: чи варто мозолити пальця писалом?..
Хай на табличці черкне слово єдине: «Приходь!»
Лавром на знак перемоги тоді увінчавши таблички,
В храмі Венери складу і підпишу їх отак:
«Вірних своїх помічниць Назон доручає Венері», —
Досі ви кленом лишень, деревиною були.