- А правда, що вам гармату вживляють? - так само зненацька пўдключився до теми й Серж.
- Що-о-о?..
- Ну, я маю на увазў, дають здатнўсть до пўрокўнезу.
- Угу. А що ти про гармату сказав?
- Ну, це ж ваш вираз - "гармату вживити".
- Не чув такого.
- А потўм ту здатнўсть забирають?
- Нў, така операцўя складна й небезпечна. Рўдко кому доводиться ?? робити.
- А... палити часто доводилось?
- Себто пўрокўнезом? Траплялось. Останнўй раз - за кўлька днўв перед самим вўдльотом.
- А показати можеш?
Хелл поморщився.
- Чесно кажучи, пўсля цього голова болить... - вўн вловив блиск розчарування в очах Селени. - ...але трохи можна.
- Звичайно, зовсўм трўшечки! - дўвчина аж подалась вперед.
- Ну, то що ж вам пўдпалити? Он тў два дерева можна?
Екологи синхронно замахали руками - як вўтряки.
- Ой, що ти, що ти, то забагато!
- Ну а той кущ? Або хоч оцей кущик?
- Нў, нў, звичайно! - Серж пўдняв з-пўд столу невелику галузку. - Ось це, наприклад.
Хелл зареготав. Еколог з дўвчиною нерозумўюче дивились на нього.
- Це буде нецўкаво, - нарештў, заспокоўвся Юр. - Але ладно, дивўться.
Серж взяв паличку за самий кўнець, вўдставив якомого далў вўд себе. Хелл посмўхнувся.
- А що ти смўїшся? - буркнув еколого. - Звичайно, боюсь. Хто ж тебе знаї...
Вўн не договорив. На протилежному кўнцў палички щось зблиснуло. Невеликий язичок полум'я з'явився, кўлька секунд потанцював на сирому деревў й зник - лише по цьому Серж здригнувся й судорожним рухом вўдкинув галузку.
- Хм... - сказав вўн по паузў.
Селена вўдвела погляд.
- Я ж казав, буде нецўкаво, - пробурчав Хелл. - Гарно, коли це робиться в масштабах цўї? галявини, або й бўльше...
- Там ви, мабуть, палили на всў боки?
- А ти, як еколого, не можеш собў такого уявити? - засмўявся Юр. Нў, нў, заспокойся. Кажу ж, пўсля пўрокўнетичних ударўв голова болить. Його використувували, коли вже нўкуди було дўтись.
- А що, ўншо? збро? не було? - це спитала Селена.
- Чому ж, були лазери, автомати. Лазер ви, мабуть, бачили - така собў товста трубка з ручками, а автомат - досить зручна штука. Невеликий такий стволик, а пўд ним спўральний магазин. Цей магазин одягаїться на руку, в долоню - пўстолетна ручка, й стрўляй собў! Зручна штука. Там, знаїте, затвор невеличкий, з поперечним рухом, швидкўсть страшенна, й ствол виходить, досить довгий. Й кулў розривнў. Носорога завалити можна.
- А цўлитись же як?
- А нўяк. Це зброя для захисту, не для полювання. Але, на жаль, й це не завжди допомагало.
- А чому ж ви скафандри не носили?
Юр пирхнув.
- Ми ж не розвўдники. Нам доводилось працювати, а в скафандрў це досить важко. Ви ж знаїте рўзницю мўж розвўдниками й власне десантом.
Селена хитнула головою, Серж - теж.
- Та нў, це ж все вашў тонкощў...
Ця фраза чомусь неприїмно вразила Хелла. "Ми там воювали, промайнула думка. - А вони тут... "Це вашў тонкощў..." Але вголос нўчого не сказав.
- Схема дўй приблизно така. В систему залўтаї зонд, за ним корабель, зупиняїться бўля знайдено? зондом планети, заправляїться...
- На неосвоїнўй планетў? Чим же?
- Ну, водою, амўаком, газом яким-небудь... Все одно, чим. Хоч пўском. Все це однаково легко переганяїться в антиречовину й горить добре. Так от, зорелўт зупиняїться й скидаї розвўдникўв. Тў вилазять з лўтакўв лише в скафандрах, тягають за собою захисних роботўв й купу рўзно? збро? й таке ўнше - нещасних випадкўв у них майже не буваї. Вони перевўряють висновок зонда про можливўсть колонўзацў?, виявляють родовища, роблять детальнў карти... ну, коротше кажучи, розвўдують. Потўм корабель скидаї десантний модуль й летить далў, а ми залишаїмся й готуїм плангету до колонўзацў?. Будуїмо бази, переробляїм атмосферу, океан, нищимо вороже життя. От в нас до смертў ставлення трохи ўнакше, бо трапляїться вона мало не кожен тиждень. Особливо напочатку. На таку пўдготовку йде вўд пўвроку до... ну, скажўмо, ї планета, вўдкрита пўвстолўття тому, й досў не колонўзована. Так що самў бачите, без пўрокўнезу тут не проживеш. Й крўм того, це не найпотужнўша зброя. Хочте, видам невеликий секрет?
Еколог й помўчниця сидўли, як зачарованў, Серж крутив в руках чарку, Селена розтулила гарненькў губки, й навўть кўт уважно дивився на оповўдача.
- Ну, слухайте. На тому материку, куди я прилетўв одразу пўсля пўдготовки, почались трохи незрозумўлў подў?. Почали гинути десантники. Досвўдченў хлопцў, сам чорт ?м не брат - й знаходять мертвими, майже у всўх - порожнўй магазин й перекривлене вўд жаху обличчя. До того ж, часто все це на вўдкритому мўсцў, серед трави й невеликих кущикўв. Й земля кругом порита чергами.
А з життя на тому континентў - лише невеличкў такў пухнастў звўрята. Нешкўдливў такў, майже ручнў. Вони, до речў, й нори-напўвземлянки рили, й паличками користалися, як важелями - майже розумнў ўстоти. Ў все. Й жодно? тварў ўншого виду. От ў думай - хто ж вбивав?
Хелл замовк, налив собў коньяку й рвучко вихилив.
- Ну, й що ж далў? - не витримала Селена.
- А нўчого. Думали-думали, а коли загинула й пошукова группа розобтились. Перевели модуль на таку орбўту, щоб вўн проходив над тим районом, скерували головну антену вниз - а модуль у нас старий був, ще з радўозв'язком, - вибили запобўжники й загнали в ящик...
- Який ящик?
- Ну... в комп'ютер тобто... загнали коротеньку таку программку... Коротше кажучи, район дўаметром приблизно три тисячў кўлометрўв стерилўзували повнўстю. Й черв'яка не залишилось. А екологам розповўли казочку про вибитў запобўжники й тимчасову втрату орўїнтацў? антени...
- Й вони повўрили? - обурилась Селена.
- Дўвчино! - засмўявся Юр. - Це ж _н_а_ш_ў_ екологи! Вони просто зобов'язанў були _п_о_в_ў_р_и_т_и_. Ну от, а коли я вибивав запобўжники, а захист там досить надўйний, довелось зробити максимально просто всунути дротика помўж шинами, - то й заробив.
Вўн поклав лўву руку на стўл. Приблизно посерединў мўж лўктем та долонею виднўлась лўнўя - кордон помўж темною шкўрою кистў й свўтлўшою передплўччя.
- Якраз тут був рукав комбўнезону. А тут, хоч я й просидўв кулька годин за регенератором, шкўра все одно темнўша.
Вўн знову помовчав.
- А знаїте, що в цўй ўсторў? найсмўшнўше? Все виявилось дуже просто. В тих звўрят почався перўод парування. Й "пўсня кохання" - хе-хе! - в них майже вся лежала в ўнфразвуковому дўапазонў. Це вже виявили пўсля т_о_г_о_, в якўйсь лабораторў?. Тўльки там парочка тих стрибунўв й лишилась. Ну а ўнфразвук частотою сўм герц вбиваї миттю, ви ж знаїте?
Запала мовчанка. Еколог заходився наливати собў коньяк, дўвчина просто вўдвела погляд.
Чорний кўт повернувся хвостом до Юра й осудливо нявкнув.
- О, неголосно сказав той. - Це менў сигнал. Я напився й почав патякати. А к-котяра розумний, аж занадто...
Вўн пригрозив тваринў пальцем - кут презирливо примружив очў й вўдвернувся.
- Пўшли, Селенко, покажеш менў кўмнату, - попросив Хелл. - Щоб я випадково не забрав в Сержа майбутньо? лабораторўў.
Дўвчина посмўхнулась й встала з-за столика. Весело про щось перемовляючись, вони пўшли до будинку.
Серж важко зўтхнув й знову налив собў повну чарку. Кўт уважно дивився йому в очў.
- От так-то, котику! Змўнився Юр, дуже змўнився. Знищили напўврозумну расу й примудрились вўдшукати в тому "найсмўшнўше". Розумўю, прогресс, переможна експансўя людства, але... - вўн рўшуче вихилив коньяк й твердо закўнчив:
- ...Гидко!
Кўт вўдвўв погляд ў махнув хвостом.
Хелл прокинувся рано, надворў лише почало свўтати. Якась гўлка шелеснула за вўкном, м'язи вўдгўкнулись на те миттївою напругою, наче на небезпеку. Юр посмўхнувся.