— Невже здоровій людині потрібно твоє…
— Ні, ні, не перебивай! Я не хочу сказати, що нормальному індивідууму треба заміняти серце механічним! Воно буде нам в пригоді тільки тоді, коли людина стане на грані смерті або в разі нещасного випадку. Штучне, механічне серце активізує організм, допоможе йому боротися з утомою. Висновки — ясні!..
Евеліна закинула ногу за ногу, почала розгойдуватись у кріслі.
— Ясно тільки одне, — озвалася вона з посмішкою, — замість теплого ніжного серця ти хочеш вставити людям залізячку!
— І не дивно, — жартівливо додає Петер, — бо ти, Йоган, сухар. Великий розум без гарячого серця. От і хочеш зробити всіх людей подібними до себе!
— Ну, це вже занадто, — ображається Йоган, але Петер перебиває його:
— Хіба неправда?.. Тому Евеліна й зробила свій вибір.
Холодна гадюка закрадається в душу Йогана.
— Ну що ж, поздоровляю, — іронічно скрипить він. — Це правда, Евеліно?
Евеліна грайливо обіймає Петера за шию, кокетуючи, ствердно киває головою:
— Угу!..
Якісь звуки вивели Йогана з задуми, образи минулого покрилися туманом. Хірург глянув на стіл. Пес відкрив очі, кліпнув кілька разів, широко позіхнув.
Ось він — тріумф! Евеліна і Петер, подивіться, як працює моя механічна «залізячка»! Значить, не марними були оті п’ять років напруженої роботи після закінчення університету.
Пес побачив хірурга, вдарив кудлатим хвостом по столу, хотів піднятись, та паси, якими його було прив’язано, не пустили.
— Полеж, песику, полеж, — ласкаво промовив Берн і ніжно провів рукою по його цупкій шерсті. Пес облизався, тихо заскавучав.
Йоган кинув погляд на прилади.
— Що це таке? — Очі Берна розширились від подиву. Стрілка електронного записувача біострумів ніби сказилася.
Вона викреслювала велетенський зигзаг. Це свідчило про те, що активність організму пса збільшилась в десятки разів проти нормальної. Берн тривожно слідкував за механічним пером. Зигзаги наростали, гострішали, ось вони почали виходити за межі стрічки. І раптом в апараті почувся сухий тріск, стрічка зупинилась.
Берн зблід. Щось неймовірне, непередбачене. Апарат навіть не розрахований на таку дивовижну активність! Це добре чи, може, навпаки, зле? І яка в цьому причина?
Пес підняв голову, заскавучав, потім, розширивши ніздрі, з шумом втягнув повітря.
— Шо тобі, песику?
Різко відчинилися двері. Зайшов Гельд.
— Ви, Гельд? — здивовано запитав Берн. — Я ж говорив — через півгодини…
— Вибачте, доктор, — схвильовано відповів асистент. — Вас терміново викликають. В клініку привезли двох пацієнтів з місця автомобільної катастрофи. Серйозні травми…
— Гаразд! — коротко кинув Берн, — чергуйте тут і підключіть новий записувач — старий вийшов з ладу. Слідкуйте за інтенсивністю біострумів, нагодуйте пса…
Йоган скинув халат, натиснув кнопку на стіні операційної. Безшумно відкрилися маленькі дверцята, і він опинився в стерилізаційній камері. Приємні теплі хвилі невидимого випромінювання пронизали його тіло.
На операційний стіл!
Берн швидким кроком зайшов до прийомної. Звичним рухом тихо причинив за собою двері. Ось вони — двоє, чоловік і жінка. Доки він захоплювався експериментами, життя йшло своїм шляхом…
Назустріч хірургові поквапливо ступив лікар, який привіз потерпілих.
— Хто? Звідки? коротко запитав Берн.
— Молода пара. Вінчалися в церкві. Потім — автомобільна катастрофа. Інженер Петер Стар і його дружина… — Хто? — мимоволі здригнувся Берн.
— Що з вами, доктор? Я кажу…
Та хірург вже не слухав лікаря. Швидко підійшов до колясок і відгорнув покривала.
«Так ось де ми зустрілися! Дорога Еве, ти прийшла привітати мене з моїм відкриттям у своєму весільному вбранні». Великі очі Берна наповнились сумом, сухі вольові губи гірко стиснулись.
Дивився непорушними, немов скляними очима поперед себе і, здавалось, бачив якесь видіння. Перед ним лежало тіло його товариша Петера Стара, а поряд… Еве, люба Евеліно, на твоїх скронях я бачу кров! Але ти не вмреш. Ні, ні! У Берна вистачить сил порятувати твоє життя!
— Ніж! — В його голосі раптом почулися тверді владні нотки. — Та швидше, швидше давайте ніж!
Сестра, яка стояла поруч, відкрила скляну шафу і хутко подала хірургові інструмент. Берн одним помахом розрізав вінчальну сукню Евеліни.
— Аналізатор!
Два санітари підкотили квадратний жовтий ящик на коліщатах. Берн ковзнув побіжним заклопотаним поглядом по знайомих приладах.