Annotation
У літературі ім’я австрійця Роберта Музіля (1880-1942) стоїть в одному ряду з іменами француза Марселя Пруста, ірландця Джеймса Джойса, американця Вільяма Фолкнера й інших таких вершин світової класики й новаторів прози. Роман «Людина без властивостей», який автор писав усе своє життя і який тепер перекладено понад тридцятьма мовами світу, дає широку панораму життя Австрії й усієї Європи напередодні першої світової війни, малює картину – нерідко гротесково-сатиричну – суспільних розчарувань і моральних пошуків у тогочасних реаліях.
Роберт Музіль
Розділи 81-123
81. Граф Ляйнсдорф висловлюється з приводу
82. Клариса вимагає року Ульріха
83. Відбувається те саме,
84. Твердження, що й звичайне життя має утопічну природу
85.Генерал Штум намагається дати лад цивільному розуму
86. Король у комерції’ і злиття інтересів душі й комерції’, а також:
87.Моосбруґер танцює
88. Зв’язок із великими речами
89. Іти в ногу з часом
90. Повалення ідеократії
91. Ігри à la baisse і à la hausse[5] на біржі духу
92. Із життєвих правил багатих людей
93. До цивільного розуму нелегко підступитися
94. Діотимині ночі
95. Великий письменник, вигляд ззаду
96. Великий письменник, вигляд спереду
97. Таємничі сили й покликання Клариси
98. Дещо про державу, яка загинула через неточне слововживання
99. Про напівглузд та його плодючу другу половину;
100. Генерал Штум проникає до державної бібліотеки
101. Родичі сваряться
102. Боротьба й кохання в домі Фішелів
103. Спокуса
104. Рахель і Солиман на стежці війни
105. Тим, хто кохає піднесено, не до сміху
106. У що вірить сучасна людина — у Бога чи в голову
107. Граф Ляйнсдорф несподівано досягає політичного успіху
108. Нерозкріпачені народи й думки Генерала Штума
109. Бонадея, Каканія; системи щастя й рівноваги
110. Розпад і збереження Моосбруґера
111. Для юристів напівбожевільних людей нема
112. Арнгайм прилучає свого батька Самуеля до
113. Ульріх розмовляє з Гансом Зепом та Ґердою
114. Ситуація загострюється. Арнгайм дуже
115. Пипки твоїх персів — наче макові пелюстки
116. Двоє дерев життя й потреба заснувати
117. Чорний день у Рахель
118. То вбивай же його!
119. Контрманевр і спокушення
120. Паралельна акція викликає заворушення
121. Обмін думками
122. Дорогою додому
123. Переміна
notes
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Роберт Музіль
ЛЮДИНА БЕЗ ВЛАСТИВОСТЕЙ
II.
Розділи 81-123
81. Граф Ляйнсдорф висловлюється з приводу
реалістичної політики. Ульріх засновує товариства
Хоч на Соборі ще не було помітно жодного, навіть найменшого успіху, в палаці графа Ляйнсдорфа паралельна акція стрімко посувалася вперед. Там сходилися нитки реальности, й Ульріх приїздив туди двічі на тиждень.
Ніщо не викликало в нього такого подиву, як кількість усіляких товариств на світі. Заявляли про себе товариства земельні й водні, товариства непитущих і питущих — одне слово, товариства й антитовариства. Кожне з них сприяло прагненням власних членів і протистояло прагненням членів решти товариств. Складалося враження, ніби кожна людина входить принаймні до одного з таких товариств.
— Ясновельможносте, — вражено сказав Ульріх, — це вже не можна назвати, як ми простодушно звикли робити, товариствоманією; становище просто жахливе: кожна людина на взірець високоорганізованої держави, нами ж таки придуманий, належить до ще однієї розбійницької ватаги!…
Однак граф Ляйнсдорф був палкий прихильник товариств.
— Не забувайте, — відказав він, — що утопічна політика ідеологів ніколи ще ні до чого доброго не приводила; ми повинні робити політику реалістичну. Не посоромлюся навіть зізнатися, що в надто духовних прагненнях, властивих оточенню вашої кузини, я вбачаю певну небезпеку!
— То чи не дасть ваша ясновельможність мені якихось директив? — спитав Ульріх.
Граф Ляйнсдорф звів на нього погляд. Він розмірковував, чи не буде те, що йому кортіло повідомити, все ж таки надто сміливим для цього недосвідченого молодика. Та зрештою граф таки зважився.
— Розумієте, — обережно почав він, — зараз я скажу вам щось таке, чого ви через свою молодість іще, мабуть, не знаєте; реалістична політика — це не робити саме того, що хочеться робити; зате можна схиляти на свій бік людей, виконуючи їхні невеличкі забаганки!
Ульріх, слухаючи, розгублено витріщив на графа очі; його ясновельможність задоволено всміхнувся.